Аутоантитіла при целіакії

У діагностиці целіакії використовуються сироваткові тести на антитіла: до тканинної трансглутамінази 2 (анти-TG2), антиендомізіальні (EMA) і до дезамінованих пептидів гліадину (анти-DGP).

Методи визначення

Антитіла анти-TG2 і анти-DGP визначають за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), а EMA — за допомогою непрямої імунофлуоресценції. Зазвичай антитіла визначаються у класі IgA, тому слід одночасно визначати загальну концентрацію IgA. У разі дефіциту IgA можна визначити антитіла класу IgG.

Референтні значення

1) антитіла анти-TG2 — згідно з інформацією, наданою виробником тесту

2) EMA — відсутні

3) антитіла анти-DGP — згідно з інформацією, наданою виробником тесту

Клінічна користь

1) діагностичне обстеження у пацієнтів із підозрою на целіакію

2) скринінг у групах підвищеного ризику виникнення целіакії

3) оцінка дотримання безглютенової дієти