Секретин-холецистокініновий тест

Метод прямої оцінки секреції підшлункової залози, що базується на вимірюванні об'єму панкреатичної рідини та вмісту в ній бікарбонатів і травних ферментів у лужному середовищі й після стимуляції секретином і холецистокініном (раніше відомим, як панкреозимін).

Методика

Пробу проводять натщесерце, вводячи пацієнтові 5-канальний дуоденогастральний зонд таким чином, щоб після його введення 2 канали — відсмоктуючий і вентиляційний — перебували на висоті дуоденально-кишкового перегину, третій — для введення поліетиленгліколю (ПЕГ) — в середину низхідного відділу дванадцятипалої кишки, а 2 інших — у препілоричну зону шлунка. Вміст шлунка і дванадцятипалої кишки безперервно відсмоктується. ПЕГ використовується для оцінки ступеня відновлення дуоденального вмісту. Його концентрація вимірюється в аспірованому вмісті дванадцятипалої кишки та шлунку. При правильно виконаному тесті кількість отриманого ПЕГ має перевищувати 80 %.

Дослідження починається зі збору 4 порцій (10-хвилинних) вмісту дванадцятипалої кишки й шлунка з подальшим довенним введенням 1 од/кг секретину і 1 од/кг холецистокініну протягом 40 хв. За цей час збирають ще 4 порції дуоденального і шлункового вмісту. Після завершення гормональної стимуляції збір дуоденального вмісту триває ще 20 хвилин.

Референтні значення

У дуоденальному вмісті визначається обсяг фракції та концентрація бікарбонатів. Значення 20 ммоль HCO3–/год вважається нижньою межею екзокринної функції підшлункової залози після гормональної стимуляції.

Достатньою секрецією ферментів вважаються наступні значення:

1) трипсин >60 од/год

2) ліпаза >130 000 од/год

3) амілаза >24 000 од/год

Клінічна користь

Причини знижених рівнів

Зниження секреції, що свідчить про зовнішньосекреторну недостатність підшлункової залози:

1) хронічний панкреатит

2) муковісцидоз

3) стан після резекції підшлункової залози.