Амінотрансферази

Аланінамінотрансфераза (ALT) і аспартатамінотрансфераза (AST) каталізують зворотну реакцію перенесення аміногрупи на α-кетоглутарат із утворенням L-глутамату; донором аміну є аланін (що перетворюється на піровиноградну кислоту) і аспартат (що перетворюється на щавлевооцтову кислоту) відповідно. АЛТ — виключно цитоплазматичний фермент, тоді як АСТ присутня в цитоплазматичній і мітохондріальній формах, на яку припадає ~5 % від загальної активності ферменту. АЛТ є гепатоспецифічна, тоді як АСТ у високих рівнях виявляється в серці, скелетних м'язах, нирках, головному мозку й еритроцитах.

Матеріал

Сироватка, плазма; слід уникати гемолізу в зразках крові (він спричиняє виникнення високих значень через вивільнення АСТ із еритроцитів).

Методи визначення

Спектрофотометричні методи з використанням каталітичної активності вимірюваного ферменту; вимірювання за допомогою автоматичних біохімічних аналізаторів.

Референтні значення

Загальноприйняті референтні значення (визначення при 37 °C):

1) АЛТ <40 МО/л

2) АСТ <40 МО/л.

Деякі наукові товариства (включаючи ACG), з метою підвищення діагностичної чутливості пропонують прийняти в якості норми нижчі значення АЛТ: ≤33 МО/л для чоловіків і ≤25 МО/л для жінок.

Клінічна користь

Причини підвищених рівнів

помірне (<5-кратне) і значне (5–15-кратне) підвищення рівня трансаміназ:

1) печінкові причини з коефіцієнтом Де Рітіса (АСТ/АЛТ) <1

а) хронічний гепатит В і С

б) гострий вірусний гепатит (A–E і викликаний ВЕБ і ЦМВ)

в) стеатоз і стеатогепатит

г) гемохроматоз

ґ) пошкодження ліками й токсинами

д) аутоімунний гепатит

е) дефіцит α1-антитрипсину

є) хвороба Вільсона

ж) целіакія

2) печінкові причини, з коефіцієнтом Де Рітіса >1

а) алкогольна хвороба печінки

б) стеатоз і стеатогепатит

в) цироз печінки

3) позапечінкові причини

а) гемоліз

б) міопатії

в) захворювання щитовидної залози

г) посилене фізичне навантаження

ґ) макро-АСТ — наявність комплексів АСТ із імуноглобулінами, що подовжує час виведення АСТ і збільшує активність

дуже значне підвищення рівня трансаміназ (>15 кратне):

1) гострий вірусний гепатит (А–Е та ВПГ)

2) пошкодження ліками або токсином, включаючи отруєння парацетамолом

3) гостра ішемія печінки (закупорка печінкової артерії, шокова печінка)

4) аутоімунний гепатит

5) хвороба Вільсона

6) гострий синдром Бадда–Кіарі.

Основне застосування

1) розпізнавання й моніторинг перебігу:

а) гострих вірусних гепатитів

б) хронічних вірусних і аутоімунних гепатитів

в) розпізнавання неалкогольного стеатозу печінки та інших метаболічних захворювань — хвороби Вільсона й гемохроматозу.

2) діагностика ураження печінки алкоголем та іншими гепатотоксичними агентами

3) діагностика інших захворювань печінки — судинних, пухлин, гострої печінкової недостатності