Альбумін

Альбумін, що становить 60 % маси білка плазми, являє собою білок, який синтезується в гепатоцитах, з молекулярною масою 69 кДа і періодом напіврозпаду (t0,5) 15–20 днів. Це білок-носій, в т.ч. для білірубіну, ароматичних амінокислот, жирних кислот, вітамінів, іонів кальцію, магнію, стероїдних гормонів та ліків. Концентрація альбуміну значною мірою визначає онкотичний тиск плазми, впливаючи на стан водно-електролітного балансу. Синтез альбуміну в печінці стимулюється гіпоальбумінемією зі зниженням колоїдно-осмотичного тиску плазми, гормонами щитовидної залози, інсуліном і кортизолом, а також гальмується запальними цитокінами (альбумін — так званий негативний білок гострої фази).

Матеріал

плазма, сироватка

Методи визначення

Концентрація плазмового/сироваткового альбуміну визначається за допомогою автоматичних аналізаторів колориметричними методами, які базуються на утворенні його забарвлених комплексів із бромкрезоловим зеленим або бромкрезоловим червоним. Імунохімічні методи також доступні, але зазвичай не використовуються.

Референтні значення

35–50 г/л

Клінічна користь

Діагностичне значення гіпоальбумінемії пов'язане з клінічними станами зі зниженим синтезом альбуміну або підвищеною втратою альбуміну. Концентрація альбуміну — важливий показник функції печінки.

Причини знижених рівнів (гіпоальбумінемії)

1) зниження утворення альбуміну:

а) печінкова недостатність (наприклад цироз, хронічний гепатит)

б) недоїдання (включаючи синдроми мальабсорбції, підвищений катаболізм при запаленні й неопластичних захворюваннях)

в) запальний стан

2) втрата альбуміну:

а) захворювання нирок із альбумінурією (гломерулонефрит, діабетична нефропатія, вовчакова нефропатія та ін.)

б) ентеропатія із втратою білка

в) опіки

3) перевантаження рідиною, вагітність

4) анальбумінемія (рідкісне вроджене захворювання)

Причини підвищених рівнів

Первинна гіперальбумінемія не спостерігається, може виникнути в результаті зневоднення.