Білірубін

Метаболізм білірубіну — розд. III.J.1.

Матеріал

сироватка, плазма

Методи визначення

Спектрофотометричні методи.

Це означає:

1) кон'югований білірубін (прямий), присутній у вигляді глюкуронатів білірубіну, розчинних у воді плазми

2) загальний білірубін.

Шляхом вирахування концентрації кон'югованого білірубіну із загального білірубіну отримують концентрацію некон'югованого білірубіну (вільного, непрямого), незв'язаного з глюкуронатами, нерозчинного у воді й виявленого у плазмі в комплексі з альбуміном.

Референтні значення

1) загальний білірубін — 5,1–17 мкмоль/л (0,3–1 мг/дл)

2) кон'югований білірубін — 1,7–6,8 мкмоль/л (0,1–0,4 мг/дл)

3) некон'югований білірубін — 3,4–13,7 мкмоль/л (0,2–0,8 мг/дл)

Перерахунок концентрацій

[мг/дл] × 17 = [мкмоль/л]

Клінічна користь

Основні причини відхилень від норми (див. також розд. III.A.7):

1) гіпербілірубінемія з переважанням некон'югованого білірубіну

а) гіперпродукція білірубіну: гемоліз, гематоми

б) порушення захоплення білірубіну: портально-системні анастомози, ліки

в) порушення кон'югації білірубіну: жовтяниця новонароджених, синдром Жильбера, синдром Криглера-Найяра

2) змішана гіпербілірубінемія

а) гострий і хронічний гепатит: вірусний, аутоімунний, алкогольний, неалкогольний

б) токсичне ураження печінки

в) цироз печінки

г) метаболічні хвороби (хвороба Вільсона, спадковий гемохроматоз)

ґ) ішемія печінки

д) метастазування пухлини в печінку

е) внутрішньо- і позапечінковий холестаз: первинний склерозуючий холангіт, холедохолітіаз, рак жовчних шляхів, рак Фатерового сосочка.