Дефекографія

Виконання дефекографії є показаним у хворих із неоднозначним результатом аноректальної манометрії або після неефективного лікування диссинергії м’язів тазового дна.

Дослідження полягає у спостереженні за актом дефекації з використанням рентгенографії (рентгеноскопія; після введення per rectum барієвої суспензії; дослідження в положенні сидячи) або магнітно-резонансної томографії (після введення per rectum 100-150 мг гелю для УЗД, без в/в введення контрасту; дослідження у нефізіологічному для акту дефекації положенні лежачи з використанням підгузка, але без експозиції до рентгенівського випромінювання; дозволяє оцінити пряму та сигмоподібну кишку, а також навколишні структури малого тазу).

Оцінюють ураження аноректального кута (визначається прямими лініями, які проходять вздовж анального каналу та вздовж задньої стінки дистального сегмента прямої кишки) під час спокою, стримування дефекації, туження, а також дефекації.

У межах норми під час дефекації цей кут збільшується (стає менш гострим). При диссинергії цього не спостерігають або ж кут зменшується (стає більш гострим).