Рентгенодіагностика ШКТ з контрастом

Опис дослідженнявгору

Для контрастування найчастіше використовують нерозчинний у воді сульфат барію у вигляді суспензії. Його не слід використовувати при підозрі на перфорацію травного тракту, оскільки при потраплянні сульфату барію до черевної порожнини можуть виникнути важкі ускладнення, такі як гіповолемічний шок або злуки. Відносно добре переноситься випадкова аспірація суспензії до дихальних шляхів. У хворих з підозрою на перфорацію травного тракту дослідження проводять з використанням водорозчинних сполук йоду – гастрографіну (гіперосмолярна сполука, протипоказана при ризику аспірації до дихальних шляхів) або низькоосмолярних йодовмісних ренгенконтрасних засобів (РКЗ) (вводяться в/в при КТ), які при попаданні до черевної порожнини не викликають небажаних реакцій, а також швидко всмоктуються. Використання барієвої суспензії дає кращий ефект при контрастуванні травного тракту та має нижчу собівартість, проте сульфат барію має неприємний смак, тому гірше сприймається пацієнтами.

В даний час контрастні дослідження травного тракту проводяться, головним чином, із застосуванням методу одного контрасту, що передбачає або пероральне, або ректальне введення РКЗ (як правило, барієвої суспензії). Метод подвійного контрастування, при якому подається суміш газу з невеликою кількістю РКЗ, рутинно вже не застосовується.

Пасаж – довготривале одноконтрастне дослідження тонкого кишківника, яке полягає на виконанні серії рентгенівських знімків травного тракту через відповідні проміжки часу до моменту переходу РКЗ до дистального відділу клубової кишки.

Ректальна клізма – вливання per rectum барієвої суспензії з наступним виконанням серії рентгенівських знімків в певних позиціях пацієнта. Проводиться під рентгеноскопічним контролем.

Приготування пацієнта

1. Шлунок і дванадцятипала кишка

В день обстеження пацієнт повинен перебувати натщесерце і не палити.

2. Тонка кишка

Підготовка полягає на споживанні за 2 дні до обстеження їжі, бідної на клітковину, а напередодні обстеження – рідкої їжі. Додатково можна застосувати проносні засоби. Перед обстеженням потрібно спорожнити сечовий міхур, щоб уникнути перетискання і зміщення петель кишківника.

3. Товста кишка (ректальна клізма)

Перед дослідженням слід встановити, чи за останні 6 міс у пацієнта не була виконана біопсія товстого кишечника; введення клізми в цей період може викликати перфорацію. Підготовка подібна як до обстеження тонкого кишківника: 2 дні перед обстеженням – їжа з низьким вмістом клітковини і проносні засоби, напередодні обстеження – рідка їжа (так само рекомендовані проносні засоби). Безпосередньо перед обстеженням виконується оглядова рентгенографія ОЧП для визначення ступеня підготовки кишківника. Якщо видно калові маси, то потрібно подовжити підготовку і відкласти дослідження на наступний день.

показивгору

1) хвороби стравоходу – дисфагія, гастроезофагальний рефлюкс, оцінка грижі стравохідного отвору

2) оцінка цілісності кишкових анастомозів (баріатричні процедури, оцінка анастомозу перед операцією по відновленню цілісності травного тракту)

3) запальні захворювання ШКТ (покази обмежені)

4) новоутворення ШКТ (покази обмежені)

протипоказивгору

1) токсичний мегаколон

2) вагітність

3) біопсія протягом попередніх 6 тижнів

4) відсутність співпраці з пацієнтом

результативгору

1. Дисфагія (рис. ІІІ.Б.3-3)

Рентгенодіагностика з застосуванням сульфату барію і далі залишається головним методом при обстеженні хворих з дисфагією. Вона дозволяє оцінити перистальтичні хвилі, рефлюкс, появу звужень, дивертикулів і гриж стравохідного отвору діафрагми.

2. Дифузний рак шлунку (linitisplastica)

Характерізується інфільтрацією стінки шлунка з залученням найчастіше слизової оболонки. З цього приводу результати біопсії, проведеної під ендоскопічним контролем, часто є негативні. Під час контрастного дослідження спостерігається ригідність стінок шлунка, порушення або відсутність перистальтики, а у випадках з залученням слизової оболонки – також дефекти і розгладження її стінок (рис. ІІІ.Б.3-4). Новоутворення, що розвиваються в препілоричній частині шлунку, призводять до появи типового звуження у формі лійки.

3. Шлунок – оцінка післяопераційних змін

Показами до дослідження  найчастіше є підозра на розходження або порушення прохідності анастомоза (рис. ІІІ.Б.3-5). У діагностиці гострих ускладнень застосовують водні йодовмісні РКЗ (гастрографін), в інших випадках – барієву суспензію. В пізньому післяопераційному періоді показами до ренгендослідження є ускладнення баріатричних операцій, найчастіше пострезекційні (демпінг) синдроми; оцінюється величина кукси шлунку і привідної петлі.

4. Товстий кишківник – оцінка післяопераційних змін

Одноконтрастна ректальна клізма з використанням водорозчинного РКЗ (гастрографін) часто виконується для перевірки цілісності кишкових анастомозів перед операціями по відновленню цілісності травного тракту, в тому числі і при раку прямої кишки (рис. III.Б.3-6, рис. III.Б.3-7).