Забір матеріалу

Морфологічна оцінка матеріалу, отриманого при ендоскопічних дослідженнях травного тракту, є ключовим етапом діагностичного процесу, який дає можливість прийняти правильні рішення щодо лікування.

Лікар, виконуючий дослідження, повинен провести забір тканинного матеріалу, маркувати та забезпечити його таким чином, щоб він міг оптимальним способом бути використаний патоморфологом для встановлення діагнозу. Під час ендоскопічних досліджень проводиться забір різного виду тканинного матеріалу, виконуючи біопсію зміни, поліпектомію, резекцію слизової оболонки (ERCO [англ. — EMR]) або ендоскопічну підслизову дисекцію (ЕПД [англ. — ESD]). У залежності від клінічної ситуації та підозрюваної патології лікар-ендоскопіст повинен провести забір відповідної кількості біоптатів із даної локалізації, згідно з відповідними настановами; так напр. для діагностики целіакії обов’язково потрібно провести забір 1–2 біоптатів із цибулини та ≥4-х із постбульбарної частини дванадцятипалої кишки, а у хворих із неспецифічним колітом, у яких виявлено випуклі зміни, обов’язковим є забір біоптатів не лише з самої зміни, але також і оточуючої слизової оболонки. Загальний принцип — це забір численних біоптатів слизової оболонки у ситуації, коли метою є діагностика захворювання, натомість при усуненні поліповидної зміни найкраще, щоб матеріал залишився в одному фрагменті, що дозволить оцінити радикальність усунення зміни.

Безпосередньо після забору біоптати слід помістити у контейнер із достатньою кількістю закріплювача — 10 % забуференого формаліну (об’єм закріплювача повинен бути у ≥10 разів більшим, ніж об’єм матеріалу). Якщо біоптати або зміна мають відповідно великі розміри, то їх слід зафіксувати на основі із губки або коркового матеріалу — завжди підслизовою оболонкою у напрямку основи. Це дасть можливість відповідним чином занурити матеріал та отримати правильні, перпендикулярні зрізи парафінового блоку та гістологічного препарату.

Разом із препаратом слід надіслати клінічні дані та опис ендоскопічного дослідження, оскільки у багатьох випадках в інтерпретації мікроскопічної картини ця інформація має ключове значення для встановлення вірного діагнозу. Це особливо стосується непухлинних змін — виявлені мікроскопічні зміни не є патогномонічними для одного захворювання (напр. схожа гістологічна картина слизової оболонки товстого кишківника спостерігається при неспецифічних колітах, медикаментозних чи інфекційних змінах).