Дифузний спазм стравоходу

лат. oesophagospasmus diffusus

англ. diffuse esophageal spasm

Історична довідка

1889 – перший опис захворювання (Osgood)

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Дифузний спазм стравоходу полягає у виникненні сильних спазмів м’язової оболонки одночасно на різних рівнях стравоходу, що утворює картину «штопороподібного» стравоходу.

епідеміологіявгору

Дифузний спазм стравоходу є другим за поширеністю порушенням моторики стравоходу; частіше хворіють жінки ніж чоловіки. Перші симптоми захворювання можуть виникнути в будь-якому віці, однак найчастіше після 40 років.

етіологія та патогенезвгору

Етіологія невідома. Враховують первинні нервово-м’язові розлади, порушення мікроциркуляції у довгастому мозку (ішемія ядер блукаючого нерва), а також гастроезофагеальний рефлюкс.

Суть захворювання полягає у некоординованих (відсутність пропульсивності) спазмах м’язової оболонки стравоходу, які ймовірно виникають під впливом надмірної секреції ацетилхоліну.

клінічна картинавгору

Характерним є біль у грудній клітці, який локалізується найчастіше за грудиною, а також дисфагія. Біль може виникати одночасно з першими ковтками їжі, але також інколи незалежно від прийому їжі. Дисфагія може бути значно вираженою та призводити до гіпотрофії.

діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. РГ стравоходу з контрастуванням

Порушення пасажу контрастної речовини; некоординовані, на багатьох рівнях спазми, які дають «штопороподібне» зображення (рис. III.C.2-3); особливо сильні спазми можуть нагадувати дивертикули.

2. Манометрія

Дослідження з найвищою чутливістю та специфічністю. Характерні одночасні (на багатьох рівнях), пролонговані (>6 с) неперистальтичні спазми, інколи дуже високої амплітуди (>180 мм рт. ст.). Окрім них завжди періодично виявляють нормальні перистальтичні скорочення. У деяких хворих наявне супутнє підвищення тиску у спокої у НСС (>40 мм рт. ст.) та його неповна релаксація.

Діагностичні критерії

Діагноз встановлюють на основі типового рентгенологічного результату та манометрії. Завжди потрібно виконати ендоскопічне дослідження з метою виключення органічних причин дисфагії, а також відповідні дослідження з метою виключення ішемічної хвороби серця.

лікуваннявгору

Фармакологічне лікування

Схоже як при ахалазії, полягає у застосуванні блокаторів кальцієвих каналів (ніфедипін) та нітратів (нітрогліцерин, ізосорбіту динітрат), в основному в режимі “на вимогу” в момент виникнення больових симптомів. Більшість хворих також потребують пригнічення шлункової секреції за допомогою інгібіторів протонної помпи.

Хірургічне лікування

Не виявлено переваги хірургічного лікування над фармакологічним, хоча у деяких хворих кардіоміотомія методом Геллера або її проксимальне продовження, з метою захоплення цілої ділянки спазму, може мати сприятливий ефект.