Дивертикули стравоходу

лат. diverticula oesophagi

англ. esophageal diverticula

визначеннявгору

Дивертикул стравоходу – це випинання його стінки за межі його просвіту.

епідеміологіявгору

Частота зустрічальності дивертикулів стравоходу становить 2/100 000/рік (дані з Великобританії). Дивертикул Ценкера виявляють найчастіше в осіб на сьомому-восьмому десятку життя.

етіологія та патогенезвгору

Дивертикули можуть утворюватися у верхній, середній або нижній частині стравоходу внаслідок спонтанного випинання стінки стравоходу або в результаті витягування назовні (напр. післязапальними рубцями у сусідніх органах). Можуть бути справжніми (якщо випинається уся стінка стравоходу) або несправжніми (псевдодивертикули; якщо стінку дивертикулу утворює лише слизова та підслизова оболонки).

Глотково-стравохідний дивертикул (Ценкера – рис. III.C.6-1) – це випинання слизової та підслизової оболонок у простір між поперечними (перстне-глоткова частина м’яза) та косими (щито-глоткова частина м’яза) волокнами м’яза нижнього глоткового констриктора (у т. зв. трикутнику Кіліана). Розвивається внаслідок порушення функції перстне-глоткового м’яза.

Дивертикули середньої частини стравоходу можуть виникнути внаслідок одночасних спазмів циркулярних м’язів стравоходу, здебільшого у його гладком’язовій частині. Значне підвищення внутрішньостравохідного тиску при одночасних спазмах призводить до випинання слизової оболонки стравоходу через м’язовий шар, утворюючи дивертикул (рис. III.C.6-2).

Дивертикули у наддіафрагмальній частині стравоходу пов’язані з порушеннями моторики, такими як дифузний спазм стравоходу та ахалазія.

клінічна картинавгору

Дивертикули невеликого розміру не викликають жодних клінічних симптомів. Основними симптомами дивертикулів великих розмірів є дисфагія, відчуття булькання під час ковтання та регургітація харчового вмісту до глотки. Симптоми посилюються протягом багатьох місяців. У випадку дивертикулу великого розміру наявна небезпека поперхування та аспірації рідини у трахею. Застій харчового вмісту в дивертикулі та його фрагментація може бути причиною неприємного запаху з рота.

При значному наповненні дивертикулу Ценкера його можна виявити при пальпації з лівого боку гортані.

діагностикавгору

Основою діагностики є РГ стравоходу з контрастуванням. Ендоскопічне дослідження вимагає дотримання особливої обережності, з огляду на можливість перфорації стравоходу після випадкового введення зонду у просвіт дивертикулу. Не є необхідним для встановлення діагнозу, але показане з метою виключення новоутворення.

лікуваннявгору

Симптоматичний дивертикул Ценкера потребує хірургічного лікування, яке полягає у розтині перстне-глоткового м’яза (міотомія) з прикріпленням дивертикулу догори дном (дивертикулопексія) або його видаленням (дивертикулектомія). Альтернативним варіантом є ендоскопічні методи: ендоскопічна дивертикулектомія або пероральна ендоскопічна міотомія (англ. Zenker-peroral endoscopic miotomy – Z-POEM; після надрізу слизової оболонки утворюють тунель під слизовою оболонкою зі сторони дивертикулу та стравоходу, а в подальшому розтинають м’яз до рівня, на якому знаходиться дно дивертикулу, розсічені краї слизової оболонки з’єднують ендокліпсами).

ускладненнявгору

1) аспірація застійним харчовим вмістом з розвитком аспіраційної пневмонії

2) перфорація дивертикулу з подальшим розвитком медіастиніту