Цитомегаловірусний езофагіт

епідеміологія та патогенезвгору

Цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція вражає більшість дорослої популяції. Езофагіт є другим після товстого кишківника найпоширенішим проявом ЦМВ-інфекції шлунково-кишкового тракту, рідко спостерігається в імунокомпетентних осіб. У хворих з порушеннями імунітету відбувається первинне інфікування, реактивація латентної інфекції (зокрема рецидивуючої) або реінфікування новим штамом. У стравоході ЦМВ реплікується у фібробластах підслизової оболонки або ендотелії.  

клінічна картина та діагностикавгору

Симптоми зі сторони стравоходу зазвичай є одним з проявів системної інфекції. Здебільшого спостерігаються: гарячка, зниження маси тіла, біль в епігастрії та грудній клітці, нудота та блювання, іноді утруднене ковтання.

Характерна картина при ендоскопічному дослідженні включає поверхневі ерозії з повзучими, непіднятими краями у середній та дистальній частині стравоходу. У міру прогресування захворювання виникають глибші виразки та стенози.

Діагноз встановлюють на основі результатів дослідження біоптатів слизової оболонки, забраних під час ендоскопії. Їх потрібно забирати з дна виразки (на відміну від інфікування вірусом простого герпесу).

лікуваннявгору

При лікуванні патологічних уражень, викликаних ЦМВ, застосовують ганцикловір 5 мг/кг в/в кожні 12 год, у випадку доброї відповіді на лікування його можна замінити на валганцикловір 900 мг п/о кожні 12 год. Лікування триває впродовж 3-6-ти тиж. або довше (у випадку збереження позитивного результату при виявленні ДНК ЦМВ або ЦМВ антигену).

профілактикавгору

Профілактика ЦМВ-інфекції є одним з найважливіших завдань сучасної трансплантології і полягає в детальному обстеженні донорів крові та кісткового мозку. У реципієнтів органів, які є ЦМВ-серопозитивними, та які отримують орган від серопозитивних донорів показана противірусна профілактика (валганцикловір 900 мг/добу протягом 1-3 міс.).