Гемангіома печінки

лат. haemangioma hepatis   

англ. hepatic hemangioma   

Епідеміологіявгору

Гемангіома - найпоширеніша доброякісна неоплазія печінки; при розтині виявляється у 2–5 % населення; у декілька разів частіше зустрічається у жінок.

Клінічна картинавгору

Найчастіше симптоми відсутні; виявляють випадково на УЗД. Рідко спостерігаються біль і субфебрилітет, ймовірно, пов'язані з ретроградними змінами в гемангіомі (вогнищевий некроз, кальцифікація), іноді з тромбозом. Біль може супроводжувати швидке збільшення гемангіоми, яке спричиняє розтягнення капсули печінки (Гліссона). Іноді виникають симптоми, пов’язані з компресією сусідніх органів.

ДІАГНОСТИКАвгору

Допоміжні дослідження

1. УЗД

Гемангіоми з діаметром <5 см видно у вигляді овальних, гіперехогенних структур, добре відокремлених від навколишньої паренхіми печінки, позбавлених гіпоехогенної оболонки, з ледь помітним посиленням ехо-сигналу нижче місця ураження. Ехоструктура більших гемангіом найчастіше неоднорідна (ретроградні зміни, кальцифікати, некроз - рис. III.J.17-1). Потік крові в гемангіомі дуже повільний, у зв’язку з чим при допплерівському дослідженні практично не спостерігається сигналу. Застосування контрастної речовини (рис. III.B.3-42) підвищує чутливість і специфічність тесту.

2. КТ

Перед внутрішньовенним введенням контрастної речовини гемангіома візуалізується у вигляді гіподенсного або (у разі жирової дистрофії печінки) гіперденсного, овального, чітко відмежованого та однорідного ураження. Після введення контрастної речовини ураження повільно заповнюється характерним чином - від його периферії до центру (рис. III.J.17-2). Однак невеликі ураження (<3 см) часто насичуються цілком відразу після ін’єкції або ж від центру до зовнішньої частини.

3. МРТ

У сумнівних випадках вона може доповнювати УЗД та КТ (рис. III.J.17-3). Чутливість при діагностуванні гемангіоми печінки подібна до такої при УЗД.

4. Сцинтиграфія

Сцинтиграфія з використанням 99mTc-мічених еритроцитів є найбільш специфічним методом, але її висока вартість і тривалість проведення, а також розвиток інших візуалізаційних методів призвели до того, що зараз вона рідко проводиться за цим показанням.

Діагностичні критерії

Попередній діагноз ставиться на підставі УЗД-картини, а для підтвердження необхідна КТ. У разі характерного радіологічного зображення біопсія не проводиться (її корисність низька через труднощі з отриманням якісного клітинного матеріалу).

Лікуваннявгору

Переважна більшість пацієнтів з гемангіомами печінки не потребує лікування.

Показання до хірургічного лікування слід розглядати в таких ситуаціях:

1) ураження діаметром >10 см (рис. III.J.17-4)

2) клінічні симптоми (біль, гарячка); поява болю у пацієнта з великою гемангіомою може бути симптомом загрози розриву пухлини

3) значні діагностичні сумніви

4) швидке збільшення гемангіоми

5) коагулопатія (дуже рідко) або артеріовенозна фістула в межах гемангіоми

6) компресія жовчних шляхів або сусідніх органів.

У пацієнтів, у яких резекція печінки технічно неможлива або протипоказана, може розглядатися черезшкірна ендоваскулярна операція (емболізація) - особливо у випадку артеріовенозної фістули. Інші методи (напр., трансплантація печінки або черезшкірне введення етанолу) застосовуються дуже рідко.

МОНІТОРИНГвгору

Пацієнтам, які не потребують хірургічного втручання, слід проводити контрольне УЗД печінки (не частіше одного разу на 12 міс.).

УСКЛАДНЕННЯвгору

Розрив гемангіоми трапляється дуже рідко і стосується великих уражень (>10 см). У пацієнта з перитонеальною кровотечею через розрив гемангіоми найкраще провести анатомічну резекцію відповідних сегментів печінки, якщо стан пацієнта та досвід команди на це дозволяють. В іншому випадку показана лапаротомія та екстрена тампонада серветами. Пацієнта, захищеного таким чином від знекровлення, після стабілізації гемодинамічного статусу необхідно повторно прооперувати в референс-центрі.

Симптоми коагулопатії споживання (синдром Казабаха-Меррітт) дуже рідкісні.