Суб’єктивні та об’єктивні симптоми

Симптоми захворювань щитоподібної залози можуть бути пов’язані як і з величиною зобу, так і з порушеннями функції щитоподібної залози.

Симптоми, пов’язані зі збільшенням щитоподібної залози

Будь-яке захворювання щитоподібної залози може маніфестувати як видиме або пальпаційно відчутне збільшення щитоподібної залози, або зоб – дифузний чи вузловий – який потребує подальшої діагностики. Збільшення зобу або поява вузла часто залишаються непоміченими пацієнтом, тому більшість з них виявляються випадково, проте їх можуть супроводжувати відчуття стиснення шиї або утруднене дихання. Частіше пацієнти зауважують дискомфорт через туго застебнутий комір або необхідність купувати сорочки з більшим розміром коміра. Значно рідше спостерігаються дисфагія та кашель. Кашель може посилюватися у пацієнтів із захворюваннями дихальної системи, особливо якщо виникає деформація трахеї.

Фізикальне обстеження щитоподібної залози обтяжене великою ймовірністю помилкової оцінки, тому на даний момент зоб радше діагностують на підставі УЗД. Лише цим способом можна однозначно сказати, чи щитоподібна залоза є збільшеною, і відрізнити збільшення частки щитоподібної залози від вузла. Класифікація зобу згідно ВООЗ (розд. IV.B.6) має значення тільки при епідеміологічних дослідженнях.

Дифузний зоб (struma diffusa) виявляється тоді, коли збільшення щитоподібної залози досить однорідне, і не супроводжується окремими вузлами.

Вузловий зоб (struma nodosa) означає наявність одного або декількох вузлів, які часто характеризуються щільнішою консистенцією відносно оточуючої паренхіми. Оцінюється локалізація кожного вузла, його розмір, рухливість та характеристика його поверхні. Вузловий зоб діагностують також тоді, коли вузол розвивається у щитоподібній залозі нормальних розмірів.

Загрудинний зоб (struma retrosternalis) виявляють тоді, коли щонайменше ⅓ об’єму щитоподібної залози знаходиться нижче верхнього краю грудини.

Судинний зоб – це ознака зобу, характерна для дифузного токсичного зобу (ДТЗ), яка полягає у відчутті тремтіння в ділянці залози внаслідок посиленого кровотоку; аускультативно – виражений судинний шум.

Токсичний зоб – зоб з маніфестним гіпертиреозом.

Нетоксичний зоб – зоб у пацієнта в стані еутиреозу.

Симптоми, пов’язані з порушеннями функції щитоподібної залози

Симптоми гіпер- та гіпотиреозу зазвичай протилежні, тому під час суб’єктивного та об’єктивного обстеження слід визначити, чи є підозри на порушення функції щитоподібної  залози і які саме. Необхідно також врахувати симптоми захворювань щитоподібної залози в родині, вплив великих доз йоду (дезінфікуючі засоби, відхаркуючі ЛЗ, аміодарон, рентгенконтрастні речовини) та попереднє лікування захворювань щитоподібної залози. Окрім того, потрібно одночасно шукати наявність аутоімунних захворювань інших органів.

У табл. IV.B.2-1 протиставлено симптоми гіпер- та гіпотиреозу з боку конкретних тканин та органів. У клінічній картині гіпертиреозу домінують симптоми з боку серцево-судинної та нервової системи, а при гіпотиреозі – додатково симптоми, пов’язані з інтерстиціальний набряком. Симптоми гіпотиреозу пацієнти помічають рідше, аніж симптоми гіпертиреозу, що може бути наслідком повільного розвитку гіпотиреозу, але також і наслідком порушеної самооцінки, викликаної пригніченням функції кори головного мозку. Окрім того, при гіпертиреозі пацієнти часто спостерігають раптову появу симптомів, проте у більшості з них ретроспективний огляд результатів виконаних досліджень переконує, що дисфункція щитоподібної залози розвивалася давно, спочатку як субклінічний гіпертиреоз.