Тиреоглобулін

Тиреоглобулін (ТГ, Tg) наявний переважно у колоїді тиреоїдних фолікулів, хоча його невелика кількість надходить у кров.

Методи визначення

В основному застосовуються неізотопні імунохімічні методи. Радіоімунологічні методи досі застосовуються у спеціалізованих центрах.

Референтні значення

Референтні межі

Кожна лабораторія має свої власні значення: у осіб з наявною щитоподібною залозою – 1-30 мкг/л.

Діагностичні значення

У пацієнтів після тотальної тиреоїдектомії з приводу диференційованого раку рекомендується застосування високочутливих тестів – значення <0,2 мкг/л під час лікування тироксином, та <1 мкг/л після стимуляції екзогенним (людським рекомбінантним тиреотропіном) або ендогенним тиреотропіном (після 4-6 тижневої перерви у застосуванні L-T4) свідчать про ремісію захворювання.

Клінічне значення

1) Маркер диференційованих раків щитоподібної залози після хірургічного лікування та лікування радіоактивним йодом (131I). Визначення ТГ винятково корисне для пацієнтів, які перебувають під контролем після лікування диференційованого раку, що розвивався з фолікулярних клітин. Після операції та лікування 131I концентрація ТГ зменшується до дуже низьких значень. Його збільшення через деякий час сигналізує про рецидив раку, часто на багато місяців випереджаючи клінічні симптоми. Тому ТГ є маркером прогресування диференційованих раків щитоподібної залози, натомість перед операцією він не має значення у діагностиці раку, оскільки його концентрація підвищується при багатьох інших захворюваннях щитоподібної залози, а знижена концентрація не виключає злоякісного новоутворення. Інтерпретація результату завжди вимагає одночасного визначення антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ), які потенційно можуть перешкоджати імунохімічним методам визначення ТГ – АТТГ повинні бути відсутні.

2) Визначення ТГ деколи є корисним при диференційній діагностиці екзогенного та ендогенного гіпертиреозу, або для оцінки ефективності лікування тироксином.