визначеннявгору
Нетоксичний дифузний зоб (син. простий, дифузний зоб) — УЗД-підтверджене збільшення об’єму щитоподібної залози, без вогнищевих змін її структури діаметром >1 см, і без порушення функції щитоподібної залози
етіологія і патогенезвгору
Збільшення щитоподібної залози, котре призводить до зобу, наявність якого підтверджено при об’єктивному обстеженні або на УЗД (розд. IV.B.2.3.2), може виникати з різних причин. Історично воно найчастіше було пов’язане з дефіцитом йоду; на даний час більше значення мають аутоімунні фактори (хронічний тиреоїдит). Втім у значної частини хворих нині час неможливо однозначно відстежити його етіопатогенез. Вплив напевно мають також спадкові фактори.
діагностикавгору
Критерії діагностики
Див. Визначення. Збільшення об’єму щитоподібної залози >20 мл — у жінок і >25 мл у чоловіків.
Діагностичний алгоритм
УЗД щитоподібної залози, визначення концентрації ТТГ в плазмі, визначення анти-ТПО з метою виключення хронічного лімфоцитарного тиреоїдіту.
лікуваннявгору
З урахуванням того, що гіперплазія, що є причиною зобу, може призводити до утворення вузликів (див. нижче), іноді розглядається можливість лікування у молодих осіб. Лікування полягає на призначенні левотироксину (L-T4) в дозах, які зменшують ТТГ до нижньої межі норми, але не призводять до ятрогенного гіпертиреоїдизму; воно повинно тривати 12-24 місяці. У частини хворих лікування L-T4 не призводить до зменшення щитоподібної залози, а тільки зупиняє дальший приріст її об’єму. Якщо протягом 6-12 місяців не спостерігається зменшення зобу, слід перервати лікування та протягом наступного року контролювати стан хворого (наявність збільшення зобу, котре може бути показанням до постійної терапії L-T4 )
В лікування зобу на тлі хронічного лімфоцитарного тиреоїдіту, який протікає без гіпотиреозу, також іноді застосовується L-T4, хоч таке лікування і не призводить до зменшення зобу. Цей підхід не є загальноприйнятим, тому що не доведено, що терапія L-T4 перешкоджає збільшенню зобу і пом’якшує аутоімунні реакції.