Загальний та іонізований кальцій

У фізіологічних умовах концентрація кальцію в крові залежить від:

1) надходження кальцію з їжею

2) всмоктування кальцію з ШКТ в кров

3) екскреції кальцію з сечею

4) відкладення або мобілізації кальцію в кістках.

Основними регуляторами кальцеміі є активні метаболіти вітаміну D і ПТГ (вони збільшують абсорбцію кальцію з ШКТ, стимулюють мобілізацію кальцію з кісток і пригнічують виведення кальцію з сечею). Загальна концентрація кальцію залежить від концентрації білків у плазмі, головним чином альбуміну. Зростання альбумінемії на кожні 10 г/л вище 40 г/л підвищує загальний кальцій на 0,2 ммоль/л, і навпаки – зменшення альбумінемії на кожні 10 г/л нижче 40 г/л знижує кальцемію на 0,2 ммоль/л. При нормальному pH крові 40-50 % кальцію в сироватці крові знаходиться в іонізованому стані. Ацидоз посилює, а алкалоз знижує вміст іонізованого кальцію.

Матеріал

Концентрацію кальцію визначають в сироватці крові. Забір крові для визначення іонізованого кальцію треба проводити в умовах відсутності доступу повітря і з утриманням початкового рН крові. Зразок слід зберігати не більше 2 год при температурі 4°C і центрифугувати якомога швидше. Довший час зберігання може призвести до зміни концентрації іонізованого кальцію.

Методи визначення

Загальний кальцій визначають в сироватці або в сечі методом полум'яної фотометрії або атомно-абсорбційної спектрофотометрії. Останнім часом рівень іонізованого кальцію вимірюють майже виключно з використанням іоноселективного електрода.

Референтні значення

1) загальний кальцій: 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг/дл)

2) іонізований кальцій: 1,0-1,3 ммоль/л (4-5,2 мг/дл)

3) екскреція кальцію з сечею: залежить від надходження кальцію з їжею, зазвичай <5 ммоль/24 год (200 мг/24 год)

Нормальні значення можуть варіювати від лабораторії до лабораторії, залежно від методу визначення.

Клінічна корисність

Найбільше діагностичне значення має концентрація іонізованого кальцію, за умови дотримання принципів правильного забору та зберігання крові. Причини гіперкальціємії – табл. XII.F.3-1, причини гіпокальціємії – табл. XII.F.2-1.