Неорганічні фосфати

85 % всього органічного фосфору міститься в кістках, 6 % у м'язах і 9 % в інших тканинах. Концентрація неорганічних фосфатів (Pi) в сироватці залежить від:

1) надходження Pi з харчуванням

2) всмоктування в ШКТ (активні метаболіти вітаміну D і гормон росту збільшують кишкову абсорбцію фосфатів)

3) екскреції Pi з сечею (ПТГ і FGF-23 зумовлюють фосфатурію)

4) мобілізації Pi в кістках або відкладання цих сполук в кістках (надлишкова секреція ПТГ має остеолітичну дію)

5) обміну Pi між позаклітинним і внутрішньоклітинним простором (інсулін збільшує надходження Pi в клітини).

Причини гіпофосфатемії – табл. XII.F.4-1; причини гіперфосфатемії – табл. XII.F.5-1.

Матеріал

сироватка, плазма, сеча

Методи визначення

Pi найчастіше визначають колориметричними методами.

Референтні значення

1) Pi: 0,9-1,6 ммоль/л (2,8-5,0 мг/дл)

2) екскреція Pi з сечею (при дієті з нормальним вмістом білка): 15-30 ммоль/24 год (466-931 мг/24 год)

Клінічна корисність

У людей з нормальною функцією нирок і правильним харчуванням, фосфатемія відображає функцію ПЩЗ та стан метаболізму вітаміну D.

Тривають дослідження щодо фізіологічної ролі фактора росту фібробластів (FGF-23), білка Клото та склеростину в регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.

Надмірна секреція ПТГ (первинний гіперпаратиреоз) проявляється гіперфосфатурією та гіпофосфатемією.

Дефіцит ПТГ (гіпопаратиреоз) або дефект рецептора ПТГ характеризується порушенням ниркової екскреції Pi та гіперфосфатемією.

Найбільше діагностичне значення має визначення Pi у пацієнтів із нирковою недостатністю і первинним гіпопаратиреозом (гіперфосфатемія), тоді як воно менш істотне при первинному гіперпаратиреозі (гіпофосфатемія). Визначення екскреції Pi з сечею рекомендують при підозрі на проксимальний канальцевий ацидоз і при патологічних станах, що протікають із надмірною секрецією фосфатонінів з фосфатуричною дією (табл. XII.F.4-1).