Кортизол

1. Загальний кортизол у сироватці крові

Визначення концентрації виконується зазвичай вранці  та/або пізно ввечері (з метою оцінки добового ритму секреції)

Методи визначення: радіоімунний або хемілюмінометричний (оптимальним є тест з функціональною чутливістю <1 мкг/дл).

Референтні значення вранці (можуть відрізнятися в залежності від виробника набору): 110–692 нмоль/л (5–25 мкг/дл).

Клінічне значення:

1) в діагностиці недостатності кори надниркових залоз концентрація загального кортизолу у сироватці крові визначається у ранкові години (7.00–9.00); результат нижчий за нижню межу референтного інтервалу вказує на цей діагноз.

2) в діагностиці гіперкортицизму (синдрому Іценка-Кушинга - СІК) оцінюється добовий ритм кортизолу, але найбільшу діагностичну цінність має визначення концентрації кортизолу в пізні вечірні години (23.00–24.00).  У хворих на СІК концентрація кортизолу в ранні ранкові години може бути підвищеною або міститися в межах норми, але добовий ритм секреції кортизолу відсутній, його концентрація  не досягає найнижчих значень близько опівночі. Якщо виконується додаткове визначення концентрації кортизолу опівночі в лікарняних умовах, у пацієнта, якого розбудили (тривалість забору крові має бути якомога коротшою, щоб мінімізувати стрес, який збільшує кортизолемію), то можна очікувати концентрацію кортизолу ≤1,8 мкг/дл (50 нмоль/л). Причиною неспецифічно підвищених результатів концентрації  загального кортизолу може бути дія факторів, що збільшують концентрацію транскортину  (corticosteroid-binding globulin – CBG) в крові (напр., вагітність, естроген-вмісні ЛЗ).

2. Вільний кортизол в сечі

Добова екскреція вільного кортизолу з сечею відображає концентрацію вільного кортизолу в крові в даному часовому проміжку (яку складно визначити безпосередньо). Ця екскреція збільшується пропорційно до збільшення концентрації в крові лише після того, як вичерпається загальна здатність  зв’язування кортизолу білками сироватки, тому це дослідження переважно використовується для діагностики гіперкортизолемії.

Методи визначення: високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ; англ. - high performance liquid chromatography), імунохімічні методи (менш точні).

Референтні значення:  встановлюються індивідуально для кожної лабораторії; складають 55–330 нмоль/24 год (20–120 мкг/24 год), в залежності від методу визначення.

Клінічне значення: результат, який у 3–4 рази перевищує верхню межу норми однозначно підтверджує діагноз СІК. Перевищення верхньої межі норми менш ніж у 3 рази може  спостерігатися при псевдо-СІК (постійна тривога, депресія, алкоголізм) та під час фізіологічного перебігу вагітності. При ожирінні екскреція вільного кортизолу з сечею не збільшується. Результат в межах норми чи незначно вищий за норму не виключає субклінічної гіперкортизолемії і СІК з періодичною гіперсекрецією кортизолу (так званий циклічний СІК), тому проти діагнозу СІК свідчить виключно тричі отриманий результат в межах норми. Причиною хибнонегативного результату може бути зменшена швидкість клубочкової фільтрації (<30 мл/хв).

3. Пізня вечірня концентрація вільного кортизолу у слині

Для оцінки концентрації вільного кортизолу у слині використовуються пробірки з тампоном, що абсорбує слину. Рекомендується двократний забір зразків слини між годинами 23.00-24.00 протягом 2-х днів поспіль. Концентрація кортизолу в зразку слини не змінюється при кімнатній температурі щонайменше протягом тижня. Цей метод є неінвазивним та зручним для амбулаторного застосування, але в Польщі він є доступним тільки в декількох закладах.

Референсні значення складають 0,3–4,3 нмоль/л, але кожна лабораторія повинна розробити свій діапазон нормальних значень.

Клінічне значення: результат відображає концентрацію вільного кортизолу та є дуже корисним в амбулаторній діагностиці СІК. Крім діагностики СІК, це дослідження переважно застосовується в диференційній діагностиці істинної ендогенної гіперкортизолемії та підвищення концентрації кортизолу внаслідок збільшення концентрації CBG та в разі перехресних реакцій. Чутливість і специфічність цього дослідження в діагностиці ендогенного СІК перевищує 90 %.

Це дослідження є менш корисним для діагностики недостатності кори надниркових залоз.