Передменструальний синдром

Передменструальний синдром (ПМС) (син. синдром передменструальної напруженості; лат. syndroma praemenstruale, англ. premenstrual syndrome) – це стан, який характеризується виникненням обтяжливих суб’єктивних симптомів фізичного, поведінкового і психологічного характеру, які регулярно відбуваються у передменструальній фазі кожного менструального циклу упродовж 1-го або 2-х тижнів перед початком кровотечі, і які цілком або значною мірою зникають наприкінці менструації, у жінок, які не мають органічного чи психічного захворювання. ПМС погіршує якість життя 23–31 % жінок репродуктивного віку. Вираженість та різновид симптомів можуть значно відрізнятися у різних жінок. Суб’єктивні прояви ПМС – на відміну від типових, фізіологічних симптомів, які відчувають жінки перед менструацією – суттєво перешкоджають щоденній активності. Понад 200 різних симптомів пов’язані із ПМС, однак лише 3 із них найхарактерніші: дратівливість, відчуття неспокою і напруженості (бути «припертою до стіни» або «на межі») та порушення настрою (засмученість). Етіологія захворювання не з’ясована. Причинами можуть бути стрес або афективні розлади. Припускають також і гормональні порушення, зокрема: функціональні порушення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, а також вплив середовищних факторів і факторів харчування. Виникнення виражених симптомів цього синдрому називають передменструальним дисфоричним розладом (ПМДР, англ. premenstrual dysphoric disorder).

Етапи терапевтичної тактики, згідно з RCOG:

етап 1) – фізичні вправи, когнітивно-поведінкова терапія, вітамін B6, кальцій та вітамін D (сприятливий вплив на метаболізм кісток), двокомпонентні протизаплідні таблетки нового покоління (що застосовуються циклічно або на постійній основі), у випадку показань – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (виникнення побічних симптомів залежить від дози ЛЗ, яка застосовується).

етап 2) – естрадіол у вигляді пластирів (доза 100 мкг) і прогестин у пероральній формі у період від 17-го до 28-го дня циклу, або внутрішньоматкова система, що вивільнює левоноргестрел, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну у більших дозах, що застосовуться на постійній основі або в лютеїновій фазі.

етап 3) – аналоги ГнРГ, а також доповнююча гормональна терапія (постійне застосування комбінованого препарату естрогену і прогестину або тиболону).

етап 4) – повне видалення матки з придатками і гормональна терапія.