Фізіологія

Чоловіча гонада – яєчко (сім’яник, лат. testis) – парний орган, об’ємом 12–30 мл, оточений сполучнотканинною білковою оболонкою. У сім’яних канальцях (рис. IV.G.1-1), які складають ≈95 % маси органу, розташований сперматогенний епітелій, який формується із сперматогенних клітин та клітин Сертолі (підтримувальні клітини, сустентоцити). Процес поділу і перетворень сперматогенних клітин, що призводить до виникнення чоловічих гамет (сперматозоїдів), називається сперматогенезом. Завдання яєчок – продукування дозрілих статевих клітин – сперматозоїдів (spermatozoa), біосинтез та секреція стероїдних гормонів, головно тестостерону (клітинами Лейдига), а також білкових гормонів (клітинами Сертолі) – інгібіну та активіну та, у фетальний (плодовий) період, антимюллерового гормону (AMH), який пригнічує розвиток жіночих внутрішніх статевих органів.

Функція яєчок регулюється гормонами гіпофіза (гіпоталамо-гіпофізарно-гонадна вісь: розд. IV.A.1 та розд. IV.F.1). Лютропін (лютеїнізуючий гормон – ЛГ, англ. Luteinizing hormone – LH), впливаючи на клітини Лейдига, активує ферменти стероїдогенезу яєчок – перетворення холестеролу у тестостерон. Фолітропін (фолікулостимулювальний гормон – ФСГ, англ. Folicle stimulating hormone – FSH) стимулює дозрівання та зростання яєчок, впливає на функцію клітин Сертолі, а з їхньою допомогою регулює сперматогенез. На шляху зворотного зв’язку тестостерон зменшує секрецію гонадотропін-рилізинг-гормону (гонадоліберин, ГнРГ) та ЛГ, а білкові гормони яєчок пригнічують (інгібін), але також і стимулюють (активін) секрецію ФСГ.

До біологічно активних гормонів яєчка належить не лише тестостерон, але водночас і його похідні – дигідротестостерон (ДГТ) та естрадіол. ДГТ утворюється за участю ферменту 5α-редуктази і має у 2–5 разів вищу, аніж тестостерон, спорідненість із андрогеновим рецептором (біологічно найактивніший андроген). Естрадіол утворюється за участю ферменту ароматази і, діючи через естрогеновий рецептор, відповідає за розвиток статево-диморфічних (чоловічих) структур головного мозку, бере участь в ініціюванні сперматогенезу, відповідає в обидвох статей за пубертатний «стрибок» зростання тіла, завершення росту довгих (трубчастих) кісток (заростання метаепіфізарних хрящових пластинок росту), а згодом, правдоподібно, також відіграє роль у досягненні пікової кісткової маси.

Ефекти андрогенів:

1) ранній період плодового життя (7-й–20-й тиж.) – тестостерон відповідає за диференціювання внутрішніх чоловічих статевих органів (придаток яєчка [над’яєчко], сім’явиносна протока, сім’яні міхурці, передміхурова залоза [простата]), а ДГТ – за диференціювання зовнішніх чоловічих статевих органів (прутень [пеніс] і калитка);

2) перинатальний період (від 8-го місяця плодового життя до 5-го місяця після народження) – андрогени беруть участь в опусканні яєчок у калитку, у диференціюванні (маскулінізації) статево-диморфічних структур головного мозку та функцій гіпоталамуса, а також детермінують чоловічу психічну стать;

3) період статевого дозрівання – впливають на зростання тіла, розвиток чоловічих соматичних статевих ознак (зокрема, зростання прутня), ініціації та підтримування сперматогенезу, а також виникнення статевого потягу;

4) період статевої зрілості – підтримують сперматогенез і статевий потяг, мають анаболічний ефект на печінку, органи кровотворення, м’язову, скелетну та імунну системи.

У період статевого дозрівання і статевої зрілості у багатьох із названих вище ефектів андрогенів в ролі посередника виступає естрадіол.