1. Концентрація гормонів у крові
1) гормонів, які беруть участь у регуляції функції яєчок – ФСГ, ЛГ, інгібін B, пролактин (розд. IV.A.2.2.1, табл. IV.A.2-1);
2) статевих стероїдів у чоловіків (о годині 7.00–11.00 натще) – загальний тестостерон (11–35 нмоль/л [320–1100 нг/дл]), естрадіол (44–165 пмоль/л [12–45 пг/мл]); у чоловіків із гіпогонадизмом, які лікуються препаратом тестостерону, необхідно оцінювати концентрацію тестостерону у крові, дотримуючись відповідного інтервалу від прийняття останньої дози гормону:
а) посередині періоду між ін’єкціями тестостерону енантану,
б) через 2–8 год після застосування тестостеронового гелю,
в) через 5–8 год після приймання тестостерону ундеканоату в капсулах і споживання жирної їжі,
г) наприкінці періоду перед наступною ін’єкцією тестостерону ундеканоату.
Вільний тестостерон (не зв’язаний з білками плазми) необхідно визначати у чоловіків, в яких концентрація загального тестостерону наближена до нижньої межі норми (8–12 нмоль/л), для підсилення лабораторного оцінювання, а також у чоловіків із порушеною концентрацією глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ).
2. Функціональні проби
1) проба з хоріонічним гонадотропіном людини (ХГЛ) – ≥2-кратне підвищення концентрації тестостерону у крові у термін 48 і 72 години після в/м ін’єкції ХГЛ із дозуванням 2000 МО/м2 застосовується для оцінювання функції клітин Лейдига (та підтвердження наявності яєчок);
2) проба з гонадотропін-рилізинг-гормоном (ГнРГ) – застосовується для оцінювання здатності гіпофіза виділяти гонадотропіни. Концентрація ФСГ і ЛГ у крові визначається перед введенням та з інтервалами кожні 30 хв упродовж 120-хвилинного часового відтинку після внутрішньовенного введення препарату ГнРГ у дозі 100 мкг. Нормою вважається ≥2-кратне підвищення концентрації ЛГ у крові та ≥1,5-кратне підвищення концентрації ФСГ (розд. IV.A.2.2.1, табл. IV.A.2-1);
3) проба з кломіфеном (антиестрогеном) – застосовується для оцінювання секреторного резерву гіпофіза в діапазоні гонадотропінів. Після перорального вживання 50 мг кломіфен цитрату упродовж 7–10 днів визначається концентрація ФСГ і ЛГ у сироватці. Це дешевша проба, однак не така точна, як проба з ГнРГ.