Суб’єктивні і об’єктивні симптоми

При інтерпретації показників зросту і маси тіла завжди слід враховувати зріст батьків. Моніторинг процесу збільшення зросту і пов'язаного з ним збільшення маси тіла уможливлюють т.зв. процентильні сітки, які укладають для певної групи хлопчиків і дівчаток.

Недостатній зріст означає зріст <3-го процентиля за статтю і віком. Загальний стан здоров’я низькорослої людини, як правило, є задовільним. Якщо низькорослість є ознакою генетично детермінованого синдрому, то наявні більш- або менш виражені ознаки дисморфії і порушені пропорції тіла.

Надмірний зріст означає зріст >97 процентиля за статтю та віком. Спадково обумовлений надмірний зріст зазвичай проявляється ще до періоду статевого дозрівання при збережених пропорціях статури. Люди з синдромом Марфана або гомоцистинурією мають ознаки, типові для цих захворювань, а пацієнти з гіпофізарним гігантизмом – зазвичай також деякі ознаки акромегалії (розд. IV.A.5.2). Надмірний зріст може також траплятися в пацієнтів із гіпогонадизмом, які мають євнухоїдні ознаки (надмірно довгі кінцівки по відношенню до тіла, відсутність або недорозвиненість вторинних статевих ознак, відповідних віку та статі). Діти з передчасним дозріванням також вищі за своїх однолітків, але їх кінцевий зріст є низьким через передчасне завершення росту.

Стадію статевого розвитку оцінюють, застосовуючи шкалу Маршалла і Таннера, загально відому як шкала Таннера (табл. IV.I.2-1). У дівчат фізіологічне статеве дозрівання починається зі збільшення молочних залоз, яке може бути асиметричним (стадія M-II за шкалою Таннера), тоді як у хлопців першою ознакою статевого дозрівання є збільшення обсягу яєчок > 4 мл (стадія G-II за шкалою Таннера). Для вимірювання об'єму яєчок використовують орхідометр (рис. IV.I.2-1).