Надмірний зріст

Причини:

1) ендокринні

а) аденома гіпофізу, що виділяє ГР

б) передчасне статеве дозрівання (на першій стадії хвороби)

в) гіперінсулінізм (дитина від матері з цукровим діабетом)

г) синдром Беквіта-Відемана

2) неендокринні

а) конституціональна високорослість

б) сімейно обумовлена високорослість

в) генетично детерміновані синдроми

- синдром Марфана

- гомоцистеїнурія

- синдром Кляйнфельтера.

Найчастіше надмірний зріст у дітей має сімейне походження і є проблемою переважно у випадку жіночої статі. Після виключення передчасного статевого дозрівання, синдрому Марфана, гомоцистеїнурії і аденоми гіпофіза, що виділяє ГР (див. розд. IV.A.5.2), слід прийняти рішення про доцільність гормональної терапії, яка зменшує кінцевий зріст. Для цього в дівчат застосовують високі дози естрогенів (етинілестрадіол 0,15-0,30 мг/добу) з додаванням циклічного введення прогестагену після початку місячних. Лікування проводять доти, поки не настане атрезія епіфізарного хряща (для оцінки проводиться рентгенографія колінного суглоба). Терапія тим ефективніша, чим раніше її починають до настання статевого дозрівання, але зазвичай не слід розпочинати до 10-річного віку. Завжди слід обговорити з пацієнткою та її батьками можливі побічні ефекти лікування (тромбоемболічні ускладнення, гіперплазія і рак ендометрію, полікістозні гіперплазії молочних залоз, можливість зниженої  фертильності в зрілому віці).

У хлопчиків для пригнічення росту застосовують енантат тестостерону (250-500 мг кожні 2 тижні в/м), головно в пацієнтів з синдромом Марфана, у яких надмірний ріст часто супроводжується сколіозом і деформаціями грудної клітки. Це лікування може зумовити тимчасові алергічні зміни шкіри або підвищення гематокриту, тому слід періодично робити загальний аналіз крові. Метод ортопедичного втручання, що передбачає епіфізіодез (блокування) росткового хряща стегнової кістки і обох гомілкових кісток, викликає сумніви.