Сцинтиграфія і ПЕТ

1. Рецепторна сцинтиграфія

Використовує наявність соматостатинових рецепторів на мембранах пухлинних клітин. Рецепторна сцинтиграфія – високочутливе дослідження, яке дає можливість встановити локалізацію пухлини, яка не візуалізується за допомогою інших візуалізаційних досліджень, і діагностувати метастази нейроендокринних пухлин, може використовуватися для моніторингу рецидиву захворювання, а також дозволяє відібрати пацієнтів для лікування аналогами соматостатину та для ізотопної терапії міченими аналогами соматостатину (рис. IV.J.2-1 i рис. IV.J.2-2A). Аналоги соматостатину – найчастіше октреотид або октреотат – мічені радіоактивними ізотопами, до недавнього часу, в основному, індієм 111 (111In), а в даний час переважно технецієм 99mTc, а також позитронним маркером 68Ga. Функцію хелату, який з’єднує аналог соматостатину з атомом радіоактивного елементу, відіграють невеликі органічні сполуки, кон’юговані з ними (напр. ДТПА-октреотид називається пентетреотидом). Стандартом є виконання сцинтиграфічного дослідження методом однофотонної емісійної томографії (ОФЕКТ) або оптимально – ОФЕКТ-КТ – за допомогою обладнання, в якому гамма-камера з’єднана зі сканером КТ, що дозволяє поєднати зображення ОФЕКТ з зображенням КТ. Роздільна здатність дослідження становить 1—1,5 см (менші пухлини можуть залишатися невиявленими, особливо, якщо густина розташування соматостатинових рецепторів невисока), а чутливість оцінюється на рівні ≈85 % (найменша при інсуліномах). Аналоги саматостатину мічені ізотопом значною мірою захоплюються печінкою і селезінкою, що може ускладнити виявлення невеликих пухлин підшлункової залози та дванадцятипалої кишки. Рецепторна сцинтиграфія ПЕТ-КТ за допомогою аналога, міченого 68Ga (68Ga-ПЕТ-КТ) має значно більшу чутливість і роздільну здатність, та на даний момент є стандартом для визначення локалізації НЕП та діагностики його дисемінації (рис. IV.J.2-1B, рис. IV.J.2-3). Низькодиференційовані раки часто не візуалізуються за допомогою сцинтиграфії, оскільки вони втрачають здатність експресувати соматостатинові рецептори. Аналоги соматостатину мають селективну спорідненість лише до деяких класів соматостатинових рецепторів, у зв’язку з чим вищезгадані маркери можуть бути використані для візуалізації пухлин, що експресують рецептори  SSTR2 (значно меншою мірою SSTR5).

2. Сцинтиграфія з використанням метайодбензилгуанідину (MIBG ), міченого радіоактивним йодом (123I або 131I)

Нейроендокринні клітини, завдяки експресії транспортерів катехоламінів, специфічно захоплюють і накопичують метайодбензилгуанідин (похідний гуанітидину і бретилію). Дослідження, в основному, використовується для встановлення локалізації феохромоцитоми (розд. IV.E.2.2), але цей маркер також часто захоплюється клітинами карциноїду (рис. IV.J.2-4) і рідше – клітинами медулярного раку щитоподібної залози. Радіофармацевтичний препарат, мічений 131I, застосований у великих дозах, може мати терапевтичний ефект.

3. Позитронна емісійна томографія (ПЕТ)

Результат ПЕТ з застосуванням міченої фтордезоксиглюкози (18F-ФДГ ПЕТ-КТ) – є, як правило, негативний при НЕП, в основному НЕП G1 ступеня диференціації (див. нижче – Морфологічне дослідження), і не рекомендується його рутинного виконання при діагностиці нейроендокринних пухлин низького ступеня злоякісності, натомість це дослідження можна розглянути при новоутвореннях G3ступеня диференціації. Демонстрація накопичення 18F-ФДГ в пухлинних вогнищах є поганою прогностичною ознакою при НЕП. Новим  перспективним методом візуалізації НЕП є використання 18F-DOPA-ПЕТ, особливо, при пухлинах, що не експресують соматостатинових рецепторів.