С-пептид

С-пептид відділяється від молекули проінсуліну під час її трансформації в інсулін. Його концентрація в сироватці відповідає концентрації ендогенного інсуліну.

Методи визначення

імунохімічні методи

Референтні значення

Референтний інтервал

Залежить від методу визначення:

1) у звичайних умовах – 0,4–1,2 нмоль/л (1,2–3,6 мкг/л)

2) на 6-й хвилині після в/в ін’єкції 1 мг глюкагону– 1–4 нмоль/л (3,0–12 мкг/л).

Клінічне значення

Нормальна концентрація С-пептиду, особливо після стимуляції глюкагоном, свідчить про збереження секреторного резерву β-клітин. Концентрація <0,6 нмоль/л після стимуляції глюкагоном зустрічається головним чином при ЦД 1-го типу (відсутність С-пептиду може пояснювати лабільність її перебігу) і при довго триваючому ЦД 2-го типу, після вичерпання секреторного резерву β-клітин. Дуже високі концентрації С-пептиду натще і після стимуляції глюкагоном можуть вказувати на гіперінсулінізм при ЦД 2-го типу або бути симптомом інсуліноми (розд. IV.J.3.1.1). Оцінка ендокринної функції β-клітин на підставі концентрації С-пептиду в крові після введення глюкагону застосовується при діагностиці вторинної неефективності пероральних цукрознижуючих ЛЗ та іноді при диференціюванні типів ЦД, особливо латентного аутоімунного діабету у дорослих. Існують перспективи терапевтичного застосування С-пептиду.