Антитіла до острівцевого апарату підшлункової залози

В аутоімунному процесі, який лежить в основі патогенезу ЦД 1-го типу, окрім найважливішого процесу активації T-лімфоцитів, утворюються антитіла до антигенів острівців Лангерганса. Визначаються такі антитіла:

1) до різних цитоплазматичних антигенів β-клітин (також називаються антитілами до острівцевих клітин – islet cell antibodies [ICA])

2) до глутаматдекарбоксилази, ізоферменту з молекулярною масою 65 кДа (γ-glutamic acid decarboxylase – анти-GAD65)

3) до тирозинфосфатази (insulinoma-associated antigen – IA-2, IA-2β)

4) до ендогенного інсуліну (insulin autoantibodies – IAA)

5) до транспортера цинку 8 – Zn8.

Методи визначення

ICA виявляються методом непрямої імунофлуоресценції, а решта антитіл – автоматизованими імунохімічними методами.

Клінічне значення

1) Диференційна діагностика ЦД 1-го і 2-го типів. Для підтвердження аутоімунного процесу (ЦД 1-го типу) достатньо виявлення 2-х типів антитіл (напр. IA та анти-GAD або IAA). В ході аутоімунного процесу, а саме після його закінчення, внаслідок знищення β-клітин острівців Лангерганса, антитіла до острівцевого апарату зникають і в пізніших періодах ЦД 1-го типу можуть вже не виявлятися.

2) Диференціювання латентного аутоімунного діабету у дорослих (раніше – LADA) від ЦД 2-го типу. Наявність антитіл до острівцевого апарату, особливо анти-GAD, вказує на аутоімунну етіологію.

3) Пошук осіб із підвищеним ризиком ЦД 1-го типу, особливо серед родичів хворих на ЦД 1-го типу. Оскільки досі не існує ефективних методів профілактики ЦД 1-го типу, ці дослідження сьогодні проводяться лише з науковою метою.

4) Виявлення антитіл, що зв’язують інсулін, у пацієнтів, лікованих інсуліном – на сьогодні, завдяки використанню неімуногенних рекомбінантних людських інсулінів це дослідження не має суттєвого значення.