Головний біль напруги

лат. cephalea vasomotoria simplex

англ. tension-type headache

визначеннявгору

Головний біль напруги це спонтанний біль голови, який на відміну від мігрені розвивається з обох сторін, не є пульсуючим, має незначну або помірну інтенсивність, не посилюється при звичайній фізичній активності та не супроводжується нудотою.

Може мати епізодичну форму (рідку або часту) або хронічну (див. Діагностика), із болючістю м'язів голови або без неї.

епідеміологіявгору

Є найчастішим спонтанним болем голови.

етіологія та патогенезвгору

Причини та патомеханізм головного болю напруги досі не з’ясовані. Його появі сприяють психічні фактори (депресія, конверсійні порушення, страх і стрес).

клінічна картинавгору

Тривалість епізодів болю голови коливається від кільканадцяти хвилин (дуже рідко) до кількох днів. Найчастіше біль виникає протягом кількох днів протягом місяця, а в деяких пацієнтів може бути щоденним. Характерними для всіх підтипів головного болю напруги є низька інтенсивність, а також тупий, стискаючий (але не пульсуючий) та розлитий характер болю. Хворі локалізують біль переважно в лобній ділянці, інколи в тім’яній та потиличній ділянках. Оперізуючий, без вираженої латералізації, або двосторонній. Не посилюється при фізичному навантаженні. Вкрай рідко зустрічається гіперчутливість до світла чи шуму. Зазвичай біль голови не є настільки інтенсивним, щоб обмежувати пацієнтам можливість виконання як розумової так і фізичної праці.

У деяких випадках при об'єктивному обстеженні під час болю можна виявити напруження та болючість м'язів голови та шиї. В багатьох пацієнтів спостерігається емоційна лабільність та депресія.

При допоміжних дослідженнях порушення відсутні.

діагностикавгору

Діагностичні критерії

Див. табл. IX.B.3-1.

Диференційна діагностика

1) новий щоденний персистуючий біль голови

2) біль голови пов’язаний зі зловживанням анальгетиками, які пацієнт приймає в режимі «за потреби»

3) хронічна мігрень

4) постійна гемікранія

лікуваннявгору

Невідкладне лікування

У випарку рідкого, епізодичного болю голови напруги показане негайне призначення анальгетиків (в режимі «за потреби»), найчастіше ацетилсаліцилової кислоти або парацетамолу, інколи в комбінації із кофеїном або НПЗП.

Натомість, у випадку частого епізодичного та хронічного болю, не слід застосовувати знеболюючі ЛЗ в режимі «за потреби»; цим пацієнтам показане профілактичне лікування.

Пролонговане (профілактичне) лікування

1) антидепресанти

а) трициклічні, особливо амітриптилін та іміпрамін

б) інші – опіпрамол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

2) анксіолітики, напр. похідні бензодіазепіну

Ефективність фармакологічного лікування головного болю напруги є відносно низькою. Саме тому, а також через ймовірний значний вплив психічних факторів рекомендується спробувати застосувати нефармакологічні терапевтичні методи, насамперед техніки релаксації, біологічний зворотній зв'язок  (biofeedback) та психотерапію.