Цистатин С

Цистатин С – поліпептид з молекулярною масою ≈13 кДа, який є інгібітором цистеїнових протеаз, синтезується всіма ядерними клітинами організму, фізіологічно виділяється в позаклітинну рідину та кров у сталих кількостях. Підлягає вільній фільтрації у ниркових клубочках, потім реабсорбується і катаболізується у проксимальних канальцях, екскретується з сечею у слідових кількостях.

Матеріал

Концентрація цистатину С визначається у сироватці або плазмі.

Методи визначення

Визначення виконується імунонефелометричним або імунотурбідиметричним методом за допомогою автоматизованих аналізаторів. Методи вимірювання цистатину С не чутливі на аналітичні інтерференції зі сторони речовин, наявних у досліджуваних зразках (напр. білірубіну).

Нормальні значення

Референтний діапазон

0,53–0,95 мг/л

Клінічна корисність

Причини підвищених значень

Концентрація цистатину С у крові здебільшого залежить від ШКФ і підвищується раніше (при меншому зниженні ШКФ), ніж концентрація креатиніну в сироватці, що робить її чутливішим показником зниження ШКФ.

Концентрація цистатину С не залежить від м’язової маси чи дієти. Фактори, які вагомим чином можуть впливати на його концентрацію, незалежно від ШКФ, це порушення функції щитоподібної залози, а також лікування глюкокортикостероїдами.

Визначення концентрації цистатину С служить для раннього виявлення зниження ШКФ, а також оцінки ШКФ за допомогою спеціально розроблених формул (особливо для ШКФ >45 мл/хв/1,73 м2, якщо зміни креатинінемії недостатньо чутливі).