Сечовина

Сечовина (діамід вуглекислоти) містить ≈¾ азоту, що утворився в результаті розпаду білків в організмі. Утворюється з аміаку та діоксиду вуглецю в гепатоцитах, у циклі сечовини. 90 % екскретується нирками – фільтрується у ниркових клубочках, підлягає реабсорбції та канальцевій секреції, залишаючись у стані динамічної рівноваги. Концентрація сечовини у крові залежить від вмісту білка в дієті, стану гідратації організму та функції нирок.

Матеріал

Концентрація сечовини визначається у сироватці, плазмі та в сечі.

Методи визначення

Визначення звичайно виконується в автоматизованих аналізаторах, в яких використовується ферментативна реакція (уреаза та глутаматдегідрогеназа).

Референтні значення

Референтний діапазон

2,5–6,7 ммоль/л (15–40 мг/дл)

Результати також можуть бути виражені у вигляді азоту сечовини у крові (blood urea nitrogen – BUN): 5,0–13,4 ммоль/л (7,0–18,8 мг/дл).

Перерахунок одиниць

сечовина [мг/дл] × 0,166 = [ммоль/л],

BUN [мг/дл] = сечовина [ммоль/л] × 2,8

Клінічна корисність

Причини підвищених значень

Гостре пошкодження нирок, хронічна хвороба нирок, дегідратація, кровотеча у просвіт шлунково-кишкового тракту, підвищений катаболізм білків (травми, опіки).

Визначення концентрації сечовини в сироватці, як показника, що характеризує функцію нирок (клубочкову фільтрацію), є більш ненадійним, ніж визначення креатинінемії, оскільки концентрація сечовини в сироватці більшою мірою залежить від дієти, ніж креатинінемія, а крім того сечовина не лише фільтрується у клубочках, але також секретується нирковими канальцями. З іншого боку, знання концентрації сечовини у сироватці є корисним у пацієнтів зі значно порушеною функцією нирок.

Причини знижених значень

печінкова недостатність