Сечова кислота

Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринів, які утворюються, в основному, у процесі розпаду нуклеїнових кислот під час клітинного оновлення та значно меншою мірою надходять з дієтою. Більшість (≈¾) сечової кислоти фільтрується в ниркових клубочках і екскретується з сечею.

Матеріал

Сечова кислота визначається в сироватці та у плазмі, рідко в сечі.

Методи визначення

Визначення звичайно виконується в автоматизованих аналізаторах, в яких використовується ферментативна реакція (зокрема урикази, що каталізує окиснення сечової кислоти до алантоїну).

Референтні значення

Референтний діапазон

180–420 мкмоль/л (3–7 мг/дл)

Перерахунок одиниць

[мг/дл] × 59,48 = [мкмоль/л]

Клінічна корисність

Причини підвищених значень

1) надмірний синтез в організмі, напр. при первинній подагрі

2) збільшене споживання продуктів, багатих пуринами (розд. VII.H.1)

3) порушення екскреції нирками

а) гостра та хронічна ниркова недостатність

б) лікування діуретиками

в) гіпотиреоз

г) отруєння чадним газом та сполуками свинцю

4) виділення великих кількостей сечової кислоти у результаті розпаду тканин (напр. синдром лізису пухлини після хіміотерапії).

Причини знижених значень

1) лікування інгібітором ксантиноксидази (алопуринолом)

2) вроджений дефіцит ксантиноксидази

3) вагітність

4) SIADH

5) акромегалія

6) посилена екскреція сечової кислоти нирками

а) тубулопатії

б) прийом урикозуричних лікарських засобів – саліцилатів, фенілбутазону, пробенециду, глюкокортикостероїдів.