Ультрасонографія

Ультразвукова діагностика (УЗД) дозволяє:

1) оцінити положення та морфологію нирок

2) виявити та віддиференціювати характер дисемінованих та вогнищевих змін у нирках

3) оцінити морфологію та кровотік у ниркових судинах різного калібру, від ниркових артерій до дугоподібних артерій (доплер-УЗД – розд. I.B.4.8.1.5)

4) оцінити морфологію сечовивідних шляхів та виявити наявність у них конкрементів, а також оцінити інші причини обмеженої прохідності (напр. збільшення простати).

показаннявгору

1) симптоми, що вказують на захворювання сечової системи, зокрема біль у поперековій ділянці, відчутна пухлина в ділянці нирки, зміни в сечі

2) захворювання, при яких уражається сечова система

3) травма живота

4) підозра на нефрогенну артеріальну гіпертензію

5) аневризма черевної аорти (оцінка ниркових артерій)

6) оцінка ефективності лікування стенозу ниркової артерії та ендоваскулярної емболізації

7) візуалізаційний контроль під час процедур:

а) біопсії нирки

б) дренування абсцесу або кісти

в) антеградної пієлографії

г) алкогольної абляції або термоабляції неоперабельних неопластичних змін

8) оцінка трансплантованої нирки

результативгору

1. Нирки

Оцінюється форма, розмір, зовнішній контур, синус нирки, а також товщина та ехогенність паренхіми. Ознаки нормального зображення (рис. V.B.4-2):

1) повздовжній розмір 9-13 см

2) товщина паренхіми в молодих осіб – 15-25 мм, >60-ти років ≈10 мм

3) нижча ехогенність у порівнянні з печінкою та селезінкою.

Нирковий синус, що розміщується в центральній частині нирки, утворюють жирова тканина, кровоносні судини, чашки та миска, отже його ехогенність значно вища, ніж паренхіматозного шару.

Найчастіші причини дифузної гіпоехогенності ниркової паренхіми:

1) гострий пієлонефрит (рідше гострий гломерулонефрит)

2) тромбоз ниркової вени

3) гостре відторгнення трансплантату.

Причини дифузної гіперехогенності ниркової паренхіми:

1) гострий і хронічний ГН

2) вовчакова нефропатія

3) діабетична нефропатія

4) амілоїдна нефропатія

5) СНІД

6) лейкози та лімфоми

7) судинний нефросклероз

8) ХХН у термінальній стадії ниркової недостатності.

Причини вогнищевих гіпоехогенних уражень у нирках:

1) проста кіста

2) множинні кісти нирок (рис. V.B.4-3)

3) новоутворення

а) нирково-клітинна карцинома

б) карцинома ниркової миски

в) пухлинні метастази (майже завжди є гіпоехогенними)

г) лімфома

д) юкстагломерулярноклітинна пухлина (reninoma)

4) абсцес

5) гематома

6) інфаркт нирки.

Причини вогнищевих гіперехогенних уражень у нирках:

1) ангіоміоліпома (англ. angiomyolipoma – рис. V.B.4-4)

2) онкоцитома

3) аденома

4) світлоклітинна карцинома (рідко)

5) пухлинні метастази (рідко).

Деякі пухлинні метастази та ≈80 % нирково-клітинних карцином (особливо діаметром <5 см) мають ізоехогенний характер (з такою ж ехогенністю, як і решта ниркової паренхіми).

Зображення ниркових артерій та показники ниркового кровотоку – розд. I.B.4.8.1.5. Зображення нормального кровопостачання нирки при дослідженні кольоровим доплером – рис. V.B.4-5.

Нормальне зображення трансплантованої нирки – рис. V.B.4-6 та рис. V.B.4-7.

Зміни в чашково-мисковій системі:

1) подвійна система (рис. V.B.4-8)

2) конкременти (рис. V.B.4-9)

3) розширення (рис. V.B.4-9)

4) білямискові кісти

5) пухлини.

Паранефральні зміни:

1) паранефральний абсцес

2) паранефральна гематома

3) заочеревинний фіброз.

2. Нижній відділ сечової системи

УЗД при наповненому сечовому міхурі та після сечовипускання служить для оцінки форми та податливості стінки сечового міхура, дивертикулів, а також візуалізації неопластичної інфільтрації у стінці (найчастіше папілом та карцином), наявності конкрементів (рис. V.B.4-10) і сторонніх тіл, чи також для оцінки простати (рис. V.B.4-11).