Класична (рентгенівська) урографія

Класична (рентгенівська) урографія дозволяє оцінити морфологію та функцію нирок, а також сечовивідних шляхів, але з огляду на низьку точність, щоразу частіше заміняється методами прямої візуалізації органів (УЗД, КТ та МРТ).

Перед дослідженням виконується оглядова РГ органів черевної порожнини, що дозволяє виявити кальцифікати, рентгенконтрастні конкременти та оцінити кісткові структури (ребра та хребці). Потім після введення в/в контрастної речовини, яка екскретується нирками, виконуються зображення з різними часовими інтервалами, найчастіше через 5-7, 10, 20, 30 та 60 хв, та у випадку необхідності відстрочених зображень – через 6, 12 та 24 год. Умовою отримання читабельного зображення сечовивідних шляхів при урографії є нормальна функція нирок.

Підготовка пацієнта та протипоказання до класичної урографії – такі ж, як при ангіографії (розд. I.B.4.2.2.1).

показаннявгору

1) вроджені та набуті вади сечової системи

2) оцінка форми та екскреторної функції нирок

3) неоднозначна УЗД-картина (напр. при підозрі на нирковокам’яну хворобу), якщо КТ недоступна

4) травми сечової системи, якщо КТ недоступна

результативгору

У нормі нирки знаходяться на рівні хребців Th12–L3 (їх довжина не повинна перевищувати 4-х поперекових хребців; дуже часто ліва нирка є дещо довшою, ніж права, але різниця в довжині нирок повинна дорівнювати <15 мм), нижні полюси спрямовані латерально, а верхні медіально (рис. V.B.4-12). Дихальна рухливість нирок дорівнює 2-3 см та зникає напр. при запальних процесах із залученням паранефральної ділянки.

Паренхіматозний шар оцінюється шляхом вимірювання відстані між склепінням чашечок та зовнішнім контуром нирки. Склепіння чашечок є дугоподібно вигнуте виступаючими нирковими сосочками. Верхня, середня та нижня чашечки утворюються при поєднанні між собою малих чашечок (до 15-ти). Поєднуючись, великі чашечки утворюють миску. Часто миска розміщується внутрішньонирково і в такому випадку має трикутну або лінійну форму. Позаниркова миска розміщується поза ниркою та має кулясту форму і є більшою. Сечоводи візуалізуються на передній поверхні клубово-поперекових м’язів та латерально від поперечних відростків поперекових хребців, нижче наближаючись до серединної лінії, та проектуються на поперечні відростки нижніх поперекових хребців. У нижньому відділі дугоподібно відхиляються, впадаючи в сечовий міхур. Існує 3 фізіологічні звуження сечоводу – у місці переходу миски в сечовід, у місці перетину з клубовими артеріями та міхурово-сечовідне з’єднання. З метою кращої оцінки мисково-чашкової системи виконуються пошарові зображення.

За допомогою класичної урографії можна виявити:

1) неправильне положення нирки

2) неправильну форму, контури та розмір нирки (рис. V.B.4-13)

3) порушення або відсутність утворення концентрованої сечі (рис. V.B.4-14)

4) конкременти в сечовивідних шляхах (рис. V.B.4-15 та рис. V.B.4-16)

5) розширення сечовивідних шляхів (рис. V.B.4-17, рис. V.B.4-18 та рис. V.B.4-19)

6) деформацію та зміщення чашково-мискової системи з приводу новоутворення, кісти, гематом, абсцесів

7) дефекти наповнення чашково-мискової системи з приводу неопластичного росту або гематоми

8) аномальну кількість або хід сечоводів, розширення або звуження їх просвіту

9) витоки сечі поза чашково-мискову систему після травми нирки

10) зміну форми сечового міхура через збільшену простату, матку або навколоміхурові експансивні процеси

11) дефекти наповнення просвіту сечового міхура внаслідок проліферативних утворень, конкрементів

12) дефекти стінки сечового міхура.