Мікробіологічні дослідження

Забір матеріалу для дослідження

Сечу для мікробіологічного дослідження забирають після туалету промежини (жінки) або головки статевого члена (чоловіки) теплою водою з милом та після її висихання (не потрібно витирати). Першу порцію сечі виділяють в унітаз або пісуар, другу (т. зв. середній струмінь) в стерильний транспортний контейнер, а останню - знову в унітаз. Не можна доторкатися пальцями внутрішньої поверхні контейнера чи кришки. Важливим є герметичне закриття контейнера.

Якщо сеча забирається на транспортне живильне середовище, техніка забирання є схожою. Необхідно відкрутити кришечку з пластинкою з середовищами та відкласти її, нічого не доторкаючись пластинкою. Сечу виділяють в контейнер описаним вище способом, після чого в неї занурюють пластинку з середовищами, витягають її, виливають сечу з контейнера і закривають його, прикручуючи кришку з пластинкою. Допускається також пряме зволоження пластинки сечею з середнього струменя.

У пацієнта з катетером в сечовому міхурі найкраще взяти сечу після заміни катетера. Потрібно від’єднати мішок та закрити кінець катетера на деякий час, щоб певна кількість сечі накопичилася в міхурі. Потім дезінфікується кінець катетера, випускається перша порція сечі, а наступна забирається в підготовлений контейнер. Забір для мікробіологічного дослідження зразка сечі з мішка (або з підкладного судна, сечоприймача, банки) є неприпустимим.

Зберігання та транспорт матеріалу

Сеча, зібрана у транспортні контейнери або пакети, повинна бути негайно надіслана в лабораторію. Зразок можна зберігати при температурі 4°C, але не довше ніж 2 год. Лише сеча, забрана на транспортне живильне середовище, може зберігатися протягом кількох годин при кімнатній температурі або до 24-х год в інкубаторі при температурі 37°C.

Ідентифікація мікроорганізмів та оцінка чутливості до лікарських засобів

Сечу висівають на середовище Columbia (кров’яний агар) або MacConkey і зчитують результат через 24 год. Результат є негативним, якщо не виявлять росту мікроорганізмів. Якщо наявні сумніви, пластинку залишають в інкубаторі на наступні 24 год та знову оцінюють. У випадку росту бактерій спочатку проводиться ідентифікація мікроорганізму (зокрема мікроскопічне дослідження, біохімічна ідентифікація, реакція на коагулазу). Якщо вирощено більше ніж 2 роди бактерій, результат визнають недіагностичним і рекомендується повторення дослідження; це аргументується тим, що найчастішою причиною такого результату є забруднення бактеріями, які не походять з сечі. Після ідентифікації мікроорганізму виконується дослідження його чутливості до лікарських засобів.

У фізіологічних умовах сечовивідні шляхи стерильні вище сфінктера сечового міхура. Кінцевий відділ уретри зазвичай колонізований різними сапрофітними мікроорганізмами. Техніка забору сечі з середнього струменя в стерильну ємність, зазвичай, дозволяє уникнути забруднень. У здорових осіб число мікроорганізмів, зазвичай, складає ≤103 в 1 мл свіжовиділеної сечі.

Значуща бактеріурія – розд. V.J. Бактеріурія 103–104/мл може свідчити про інфекцію сечовивідних шляхів або нирок. Відсутня сувора кореляція між бактеріурією та лейкоцитурією, яка спостерігається лише в 50 % пацієнтів зі значущою бактеріурією. Наявність значущої бактеріурії без клінічних симптомів інфекції сечовивідних шляхів визначається як безсимптомна бактеріурія (діагностика і показання до лікування – розд. V.J).

Піурія – розд. V.B.3.2.3.

Асептична піурія – відсутній ріст бактерій на звичайних середовищах у пацієнта з лейкоцитурією – може вказувати на:

1) інфікування мікобактеріями туберкульозу, анаеробними бактеріями, грибками, вірусами або паразитарну інвазію (вагінальна трихомонада)

2) прийом пацієнтом нестероїдних протизапальних лікарських засобів – фенацетину або іншого лікарського засобу, що викликає інтерстиціальний нефрит.