IgM-нефропатія

Клінічна картина: IgM-нефропатія зазвичай проявляється мікрогематурією або періодичною макрогематурією та протеїнурією (у 50 % випадків нефротичний синдром). В початковому періоді захворювання в більшості пацієнтів артеріальний тиск є в нормі.

Лікування: у пацієнтів із легкою формою (субнефротична протеїнурія з мікрогематурією та періодичною макрогематурією) лікування проводиться так само, як при IgA-нефропатії з подібною клінічною картиною. Для лікування нефротичного синдрому  використовується преднізон 60 мг/добу або 120 мг через день протягом 2-3 міс., а протягом наступних 3 міс. поступово зменшують дозу до 15 мг/добу, яку застосовують протягом 6-ти міс. У ≈50 % пацієнтів, пролікованих за цією схемою,  протеїнурія знижується до субнефротичних значень, а іноді повністю зникає. IgM-нефропатія характеризується, як і хвороба мінімальних змін, тенденцією до рецидиву нефротичної протеїнурії в ході зниження дози преднізону та після його відміни. У таких випадках, як і при хворобі мінімальних змін, призначають циклофосфамід, хлорамбуцил або циклоспорин (розд. V.E.1.6).

Прогноз: у частини пацієнтів зі стійкою нефротичною протеїнурією IgM-нефропатія може трансформуватись у вогнищевий сегментарний гломерулосклероз (розд. V.E.1.7) і протягом кількох років призвести до термінальної стадії ниркової недостатності.