Прості кісти нирок

лат. cystes renum simplices

англ. simple renal cysts

Прості кісти нирок — це, як правило, поодинокі набуті кісти, які виникають у людей без прогресуючої хронічної хвороби нирок (ХХН) і не відповідають діагностичним критеріям полікістозу нирок. Вони є найпоширенішими кістозними змінами в нирках — захворюваність у дорослих складає ≈30 % і підвищується з віком.

Клінічна картина:як правило, не викликають жодних симптомів. Якщо вони великі (>50 мм), може з'явитися бiль у боці, або в поперековій ділянці, відчуття повноти і стискання в ділянці живота, a також неспецифічні шлунково-кишкові симптоми. Можуть збільшуватися з віком. Не було доведено, що люди з одиничними або навіть множинними простими кістами мають підвищений ризик розвитку ХХН.

Діагностика: основним методом є УЗД (розд. V.B.4.2); інші візуалізаційні дослідження: (КТ – рис. V.B.4-14, МРТ — рис. V.B.4-28 i рис. V.B.4-29) в основному використовується в диференційній діагностиці. Найважливішим є виключення раку. Для цього використовується боснійська класифікація, яка включає 5 категорій змін, що виділяються на основі неоднорідності структури кісти та ризику новоутворення (табл. V.Ł.2-1).

Лікування: безсимптомні прості кісти нирок не вимагають подальшого спостереження. Якщо присутні симптоми (особливо біль у поперековій ділянці або животі), або коли кіста тисне на сусідні органи, що спричиняє їх дисфункцію, або коли вона досягає величезних розмірів — виконується її спорожнення і облітерація (введенням 95% етанолу в кісту) або хірургічним шляхом.

Ускладнення:

1) гематурія — необхідна КТ для виключення новоутворення

2) інфікування вмісту кісти — симптоми можуть бути турбулентними або спостерігаються лише транзиторні епізоди лихоманки або слабо локалізованого болю в животі або в поперековій області та постійної або транзиторної піурії. Найчастіше зараження кістами відбувається після урологічних процедур, рідше іншими шляхами (гематогенним, висхідним).