Вагітність під час діалізної терапії

Кількість вагітностей у жінок репродуктивного віку, яким  проводиться діаліз з приводу термінальної ниркової недостатності, оцінюється на  ≈1,5/1000/рік. Відсоток вагітностей, які закінчилися народженням живої дитини, досягає 80 %, причому 80 % із цих вагітностей закінчуються  передчасними  пологами. Середня маса  тіла новонародженого не перевищує 2000 г, а частота вроджених вад розвитку є такою ж, як у загальній популяції. Материнська смертність серед жінок, яким проводиться діаліз, дуже низька (0,4 %). Родорозрішення у вагітної, яка отримує діаліз, має проводитися в спеціалізованому центрі з відділенням інтенсивної терапії новонароджених. Більшість вагітностей родорозрішують шляхом кесаревого розтину. Найчастішою (40–80 %) проблемою  у вагітних,  які отримують діаліз, є артеріальна гіпертензія.

Гемодіаліз дозволяє вагітній безпечно пройти вагітність, пологи та  післяпологовий період. Існує значно менше даних щодо ефективності та безпечності перитонеального діалізу.

З урахуванням збільшення метаболічних потреб, діалізну дозу та частоту діалізу слід поступово збільшувати враз зі збільшенням терміну вагітності. Найкращі акушерські результати досягалися, коли  сумарна тривалість  гемодіалізу  перевищувала 36 год/тижд.; залежність між тижневою тривалістю діалізу і перевагами для вагітності має лінійний характер, але оптимальна тривалість не була визначена. Розумним компромісом є проведення 6 сеансів гемодіалізу/тиждень, з сумарною тривалістю >20  год, зі збереженням концентрації сечовини в сироватці <18 ммоль/л (<100 мг/дл)   до наступного сеансу гемодіалізу. Така тактика дозволяє додатково здійснювати оптимальний контроль волемії та артеріального тиску, запобігає багатоводдю (або зменшує його вираженість), а також забезпечує оптимальний, в міру стабільний  матково-плацентарний кровоток.  Під час вагітності можна безпечно застосовувати рекомбінантний людський еритропоетин.  Цільова концентрація гемоглобіну остаточно нез’ясована; вважається, що вона має складати 11–12 г/дл (визначення перед початком гемодіалізу).

Застосування препаратів заліза в/в є безпечним. Стандартну дозу фолієвої кислоти слід збільшити в 2 рази (вона усувається з організму під час гемодіалізу). З огляду на збільшений ризик прееклампсії рекомендується застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (хоча користь такої тактики не є доведеною у клінічних дослідженнях). Застосування магнію з метою профілактики і лікування судом потребує особливої обережності з урахуванням ризику кумуляції магнію в організмі хворих на термінальну ниркову недостатність.