Концентрація імуноглобулінів

Визначення концентрації імуноглобулінів окремих класів виконується в сироватці крові, а концентрації секреторного IgA — у слині, сльозах або кишковому вмісті. Такі дослідження не дозволяють віддиференціювати моноклональних імуноглобулінів від поліклональних.

Методи визначення

Визначення проводять за допомогою автоматизованих аналізаторів:

1) IgG, IgM та IgA — імунонефелометричний або імунотурбідиметричний метод

2) загальний та алерген-специфічний IgE — імуноферментний, імунохемілюмінесцентний, імунонефелометричний та флуориметричний імуноферментний методи (розд. VIII.B.1.1).

Референтні значення

У дорослих:

IgG 7–16 г/л

IgM 0,4–2,8 г/л

IgA 0,7–5,0 г/л

IgD 0,04–0,4 г/л

IgE ≈0,3 мг/л.

Клінічна корисність

Див. розд. VI.C.4.1.

При моноклональних гамапатіях дуже часто спостерігається зниження концентрації інших нормальних імуноглобулінів, тобто імунопарез (напр. зниження концентрації IgA та IgM при IgG-мієломі, пангіпогамаглобулінемія при мієломі легких ланцюгів).

Ізольоване підвищення концентрації IgM спостерігається на ранніх стадіях інфекцій, насамперед бактеріальних (первинна імунна відповідь), а IgG — на пізніх стадіях гострої інфекції, а також при хронічних інфекціях, як маркер вторинної імунної відповіді. Підвищення концентрації IgM (з можливим зниженням концентрацій інших імуноглобулінів) може спостерігатися при імунодефіцитах (особливо при гіпер-IgM синдромі) та моноклональних гамапатіях IgM (MGUS IgM, лімфоплазмоцитарна лімфома/макроглобулінемія Вальденстрема).

Ізольоване підвищення концентрації IgA, крім моноклональних гамапатій, може спостерігатися при ураженнях печінки, здебільшого токсичних та деяких запальних захворюваннях (IgA-нефропатія, IgA-асоційований васкуліт [застаріла назва пурпура Шенлейна-Геноха], ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак). Зниження концентрації IgA спостерігається при первинному та вторинному гуморальному імунодефіциті (особливо при селективному дефіциті IgA).