Легкі ланцюги імуноглобулінів

Вимірювання концентрації вільних легких ланцюгів κ та λ (англ. serum free light chains — sFLC) та співвідношення важких ланцюгів до легких ланцюгів (англ. immunoglobulin heavy chain/light chain — HLC) виконують за допомогою дуже чутливих методів ідентифікації моноклонального білка. Визначення концентрації легких ланцюгів κ та λ виконують також у сечі. Імунохімічний тест HLC (англ. Hevylite) дозволяє визначати концентрації цілих молекул імуноглобуліну з одночасною ідентифікацією пар важких та легких ланцюгів, а також оцінювати пропорції окремих пар, які вказують на клональність імуноглобулінів.

Референтні значення

1) вільні легкі ланцюги в сироватці крові

а) κ 3,3–19,4 мг/л

б) λ 5,7–26,3 мг/л

в) співвідношення κ/λ 0,26–1,65 (0,37–3,1 у пацієнтів із хронічною хворобою нирок)

2) вільні легкі ланцюги в сечі

а) κ 1,35–24,19 мг/л

б) λ 0,24–6,66 мг/л

в) співвідношення κ/λ 2,0-10,37

3) тести HLC (Hevylite)

а) IgGκ/IgGλ 1,12–3,21

б) IgAκ/IgAλ 0,78–1,94

в) IgMκ/IgMλ 1,18–2,74

Клінічна корисність

Висока концентрація вільних ланцюгів κ або λ, а також зменшення або збільшення співвідношення їх концентрацій в сироватці крові та сечі свідчать про моноклональну гамапатію із надмірним синтезом одного з цих ланцюгів (розд. VI.G.5). Визначення sFLC та індексу κ/λ рекомендують з метою діагностики та моніторингу лікування плазмоцитарної мієломи (особливо мієломи легких ланцюгів та деяких випадків несекреторної мієломи), MGUS та AL-амілоїдозу. Тест HLC має прогностичне значення, дозволяє моніторувати мінімальну залишкову хворобу та клональні відмінності плазмоцитів, проте його не рекомендують для рутинної практики.