Фібриноген

Фібриноген — білок з молекулярною масою 340 кДа, який синтезується в печінці. Є субстратом для тромбіну; після відщеплення фібринопептидів А і В, утворені з фібриногену мономери фібрину полімеризуються та утворюють фібринові волокна, які під дією активного ф. XIII піддаються зшиванню. Також фібриноген є білком гострої фази.

Методи визначення

Визначення виконують в цитратній бідній тромбоцитами плазмі, зазвичай коагулометричним методом Клауса, який полягає у вимірюванні часу згортання зразка плазми після додавання до нього тромбіну та іонів кальцію. Дослідження виконують за допомогою автоматичних аналізаторів.

Також доступні методи, які ґрунтуються на турбідиметрії або нефелометрії (більш надійні при діагностиці ДВЗ-синдрому), а також імунохімічні методи, що застосовуються здебільшого для діагностики дисфібриногенемії чи для наукових цілей.

Референтні значення

Референтний діапазон

1,5–3,5 г/л (вищі значення в людей похилого віку, при ожирінні або курінні)

Клінічна корисність

Причини знижених значень

Причини зниженої концентрації фібриногену, яка може асоціюватися з кровотечею:

1) зниження синтезу

а) тяжке пошкодження печінки

б) афібриногенемія (<0,1 г/л), гіпофібриногенемія (<1,5 г/л) — вроджені аномалії, дуже рідко набуті

2) посилене споживання — синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ).

Знижена концентрації фібриногену, визначена коагулометричним методом, спостерігається при більшості дисфібриногенемій, тобто вроджених аномаліях структури та функції білкової молекули, найчастіше виявлених випадково і лише у 25 % випадках, асоційованих з кровотечами. У таких випадках концентрація фібриногену, визначена нефелометричними або імунохімічними методами, зазвичай є нормальною (тоді зазвичай співвідношення функціонального фібриногену до рівня його антигену [концентрації білка] становить 1:2). Причиною хибно зниженого результату визначення може бути також наявність у плазмі продуктів розпаду фібрину (FDP).

Причини підвищених значень

Причини підвищеної концентрації фібриногену, яка може асоціюватися з тромботичними ускладненнями:

1) реакція гострої фази (запалення, інфекція, травма)

2) компенсаторне посилення синтезу печінкових білків при станах значної втрати білка, напр. при нефротичному синдромі

3) вагітність

4) гострий коронарний синдром, гостра церебральна ішемія, свіжий венозний тромбоз або емболія легеневої артерії.