Антитромбін

Антитромбін (AT, застаріла назва AT III) — це інгібітор серинових протеаз, який є найважливішим природним інгібітором плазмових факторів згортання, передусім тромбіну, ф. Xa та IXa, але також інгібує ф. XIa, XIIa та калікреїн. АТ без гепарину є інгібітором повільної дії. Гепарин зв’язується з АТ за участю пентасахариду високої спорідненості та спричиняє зміну конформації молекули АТ, завдяки чому АТ стає інгібітором дуже швидкої дії. AT зв'язується ковалентно з активованим фактором згортання, а гепарин відокремлюється від цього комплексу.

Матеріал

Активність та концентрацію АТ визначають у цитратній бідній тромбоцитами плазмі.

Методи визначення

Методи визначення активності АТ ґрунтуються на інгібуванні ним тромбіну та ф. Xa у зразку після додавання гепарину. Залишкову активність тромбіну визначають:

1) амідолітичним методом – шляхом виконання спектрофотометричного вимірювання швидкості розщеплення хромогенного субстрату до кольорового продукту

2) коагулометричним методом – шляхом вимірювання швидкості утворення згустку після додавання фібриногену.

Концентрацію АТ визначають імунохімічними методами.

Референтні значення

Референтний діапазон

1) активність 80–120 % норми

2) концентрація 0,19–0,31 г/л

Клінічна корисність

Причини знижених значень

1) вроджений дефіцит АТ – причина генетично обумовленої вираженої тромбофілії (розд. VI.J.4)

2) тяжке пошкодження печінки

3) втрата білків (нефротичний синдром, ексудативні ентеропатії, опіки)

4) ДВЗ-синдром

5) сепсис

6) великі хірургічні операції

7) поліорганні травми

8) прийом естрогенів

9) лікування нефракціонованим гепарином

10) вагітність

Причини підвищених значень

1) лікування АВК (незначний вплив при МНВ <4) або НОАК

2) холестаз

У випадку застосування коагулометричних методів може спостерігатися незначне зниження активності АТ у перші години дії НОАК.