Концентрат еритроцитів (Еритроцитарна маса)

Одна доза ЕМ – це компонент крові, отриманий після видалення більшої частини плазми з однієї дози ЦКК. Містить усі еритроцити, наявні в цільній крові (Ht 65–75%), і залежно від умов центрифугування, різну кількість тромбоцитів та лейкоцитів. Також ЕМ можна отримати з крові одного донора, використовуючи клітинний сепаратор (метод автоматичного еритрофорезу). Цей метод дозволяє здійснити забір 2 одиниць ЕМ від 1 донора.

Зберігання і термін придатності

ЕМ потрібно зберігати при температурі 2–6°C. ЕМ з розчином CPDA-1 має  Ht 65–75% i термін придатності 35 днів. ЕМ з розчином CPD i додатком збагачувальних розчинів (ADSOL, SAGM) має Ht 50–70% і термін придатності 42 дні.

Показання

1) анемія, що вимагає переливання еритроцитів

2) замінна гемотрансфузія у новонароджених (ЕМ, яка зберігається не довше 5 днів, після поповнення відповідного об’єму плазми виробляється відновлена ​​цільна кров).

Завдяки багатьом адаптаційним механізмам, які дозволяють підтримувати життя організму, незважаючи на знижену здатність крові транспортувати кисень, пацієнти без дихальної та серцевої недостатності добре переносять навіть значне зниження концентрації Hb.

Згідно до клінічних настанов AABB (2016), NICE (2015) та AAGBI (2016) та польських рекомендацій Міністерства охорони здоров’я та Національного центру крові (2020) госпіталізованим гемодинамічно стабільним пацієнтам рекомендована рестриктивна стратегія трансфузії – потрібно розглянути доцільність трансфузії при рівні  Hb ≤7 г/дл (пацієнтам після ортопедичної або кардіохірургічної операції, або при супровідному захворюванні серцево-судинної системи ≤8 г/дл) або при появі клінічних симптомів анемії з Hb <10 г/дл (біль у грудній клітці, ортостатична гіпотензія, резистентна до інфузійної терапії тахікардія, застійна серцева недостатність). За цільове прийнято значення  Hb 7-9 г/дл.

Відповідно до клінічних настанов BCSH (2013) i NICE (2015) для окремих госпіталізованих пацієнтів у загрозливому для життя стані потрібно прийняти більш ліберальні критерії трансфузії:

1) пацієнти з гострим коронарним синдромом – необхідно підтримувати рівень Hb в межах 8-10 г/дл (результати дослідження REALITY [2021] свідчать про те, що застосування рестриктивної стратегії переливання крові у цій групі пацієнтів, тобто з Hb ≤8 г/дл, не підвищує частоту серйозних серцево-судинних подій порівняно з ліберальною стратегією, тобто при Hb ≤10 г/дл)

2) у ранньому періоді (перші 6 г) тяжкого сепсису, при підтвердженні недостатнього транспортування кисню необхідно зважити трансфузією з метою підтримати рівень Hb 9-10 г/дл

3) у пацієнтів з ішемічним інсультом, а також у випадках травматичного пошкодження головного мозку із симптомами його ішемії – слід підтримувати рівень Hb >9 г/дл, а у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом – Hb >8 г/дл.

Результати деяких підгруп пацієнтів (тромбоцитопенія, гематологічні новоутворення, недостатність кісткового мозку, хронічна анемія) було визнано недостатніми, щоб сформулювати рекомендації.

Приймаючи рішення про трансфузію ЕМ, також необхідно враховувати, крім Hb та Ht, вік пацієнта, його фізіологічні механізми адаптації до анемії, функціональний стан вище зазначених систем та прогноз. Після встановлення показань необхідно незалежно від цього визначити доцільність переливання кожної наступної дози ЕМ. Кінцевою метою трансфузії має бути не досягнення або підтримка цільового рівня гемоглобіну, а забезпечення транспортування кисню до тканин та поліпшення результатів лікування пацієнта. При переливанні ЕМ слід одночасно прагнути оптимізувати гемодинамічний стан пацієнта і, при необхідності, застосувати кисневу терапію.

Протипоказання

1) Аллоімунізація лейкоцитарними антигенами (в такому випадку ЕМ, збіднена лейкоцитами)

2) підвищена чутливість до білків плазми (тоді – відмиті еритроцити)

3) якщо для лікування анемії достатньо інших методів (розд. VI.D)

Дозування і техніка трансфузії

1. Трансфузія 1 дози ЕМ через 24 год збільшує рівень  Hb подібно як переливання 1 дози ЦКК, тобто на ~1 г/дл.

2. Обов'язково виконати пробу на сумісність. Дозволяється трансфузія ЕМ з іншої групи в системі ABO згідно табл. VI.K.1-2, коли одногрупна кров недоступна.

3. Переливання ЕМ виконують лише за допомогою стандартизованого  набору для трансфузії з використанням мікроагрегатного фільтру. Переливання ЕМ слід починати не пізніше, ніж через 30 хв після видачі препарату банком крові. Трансфузія 1 дози ЕМ не може тривати більше 4 год.

4. Не рекомендовано рутинно нагрівати ЕМ для трансфузії. У виняткових ситуаціях обігрів можна проводити лише в спеціалізованому пристрої, оснащеному термометром і сигналізацією. Нагрівання в разі переливання рекомендовано: 

1) дорослим – якщо швидкість трансфузії перевищує 50 мл/хв

2) дітям – якщо швидкість трансфузії перевищує 15 мл/хв

3) новонародженим – при замінному переливанні

4) реципієнтам з клінічно значимими холодовими аутоантитілами (розд. VI.D.6.2.1.2).

5. Винятково, при крайній необхідності, лікар може прийняти рішення про переливання ЕМ до визначення групи крові реципієнта і до виконання проби на сумісність; у таких випадках:

1) проводять трансфузію ЕМ 0 групи, а дівчатам та жінкам репродуктивного віку (віком <50 р.) ЕМ О групи RhD-негативну і К-негативну

2) негайно визначають у реципієнта групу крові АВО і Rh, наявність імунних антитіл та проводять пробу на сумісність

3) для подальших трансфузій використовують лише одногрупну з реципієнтом кров за системою АВO та антигеном  D системи Rh.

У винятковій ситуації, коли це абсолютно необхідно, лікар на основі підтвердженого результату визначення групи крові може прийняти рішення про переливання одногрупної ЕМ до отримання результату проби на сумісність.