1. Складові обстеження суглобів кінцівок
1) визначення забарвлення, напруження і температури шкіри в ділянці окремих суглобів
2) оцінка змін в суглобових ділянках – виявлення деформації суглобів (вальгусна або варусна деформація, підвивих, „гіперекстензія”, „ульнаризація”, „радіалізація”), набряку або збільшення контурів суглобу, яке може бути спричинене набряком підшкірної навколосуглобової тканини, наявність ексудату або грануляційної тканини в оболонках бурси та сухожиль, набряк та гіпертрофія синовіальної оболонки, ексудат в синовіальній порожнині (симптом нестабільності надколінника, симптом балотування надколінника колінного суглобу), збільшення епіфізарних ділянок, напр. екзостозами, пухлинами, або при акромегалії
3) визначення болючості суглобів (розлита [дифузна], локальна – напр. в місцях кріплення сухожиль)
4) визначення ймовірного хрускоту під час руху в суглобі (напр. при пошкодженні суглобових поверхонь кісток, або наявності в суглобі фібринових відкладень)
5) визначення об'єму рухів у суглобах
6) визначення вузликів в ділянці суглобів, навколосуглобових кіст, а також вільних тіл в суглобових порожнинах
Об'єм рухів у суглобах можна визначити на основі активних і пасивних рухів. При дослідженні суглобів кінцівок застосовуються обидва методи. Об'єм рухів у суглобах має значні індивідуальні відмінності, що є причиною різних „нормальних показників”. Об'єм рухів у суглобах визначається по відношенню до вихідного положення, здійснюючи вимірювання гоніометром. Точка повороту транспортира повинна відповідати точці повороту суглобу. Надмірна рухливість суглобу (гіпермобільність) визначається за шкалою Бейтона (див. розд. VII.L.1).
2. Об'єм рухів в суглобах верхніх кінцівок
Плечові суглоби (вихідне положення – плече знаходиться вздовж осі тіла; мал. VII.B.2-4):
1) згинання 160–180°
2) розгинання 50–60°
3) відведення (абдукція) 180°
4) приведення (аддукція) 30°
5) зовнішня ротація (супінація) 50° (вихідне положення – лікоть додатково зігнутий під кутом 90°)
6) внутрішня ротація (пронація) 80–95° (як вище)
7) горизонтальне згинання вперед 130° (вихідне положення – плече відведене горизонтально)
8) горизонтальне розгинання у напрямку до спини 45° (як вище).
Ліктеві суглоби (мал. VII.B.2-5):
1) згинання 140–160° (вихідне положення – розгинання)
2) перерозгинання 10° (як вище)
3) внутрішня ротація (пронація) 90° (вихідне положення – лікоть зігнутий під прямим кутом, положення посередині поміж відведенням та приведенням, великий палець повернутий вгору)
4) зовнішня ротація (супінація) 70 (як вище).
Суглоби зап'ястя (вихідне положення – розгинання; мал. VII.B.2-6):
1) долонне згинання 80°
2) тильне згинання 70°
3) відведення (абдукція) 20°
4) приведення (аддукція) 45°
Пястнофалангові та міжфалангові суглоби пальців рук (вихідне положення – розгинання) – об'єм рухів найчастіше визначається орієнтовно, пацієнту рекомендують виконати наступні рухи: стиснути та відкрити кулак, максимально розвести пальці і відвести великий палець, а також привести та протиставити великий палець (торкнутись кінчиком великого пальця основи п’ятого пальця). Також можна провести більш точні вимірювання обєму рухів (мал. VII.B.2-7).
3. Об'єм рухів у суглобах нижніх кінцівок
Кульшові суглоби (вихідне положення – повне розгинання; мал. VII.B.2-8):
1) згинання 120–135°
2) розгинання 20–30°
3) відведення (абдукція) 40–45°
4) приведення (аддукція) 20–30°
5) зовнішня ротація (супінація) 20–35° (вихідне положення для визначення ротаційних рухів – згинання під кутом 90°)
6) внутрішня ротація (пронація) 45° (як вище).
Колінні суглоби (вихідне положення – повне розгинання):
1) згинання 130–150°
2) розгинання 5–10°
3) внутрішня ротація (пронація) (при згинанні 20°)
4) зовнішня ротація (супінація) (як вище).
Надп'ятково-гомілкові суглоби (вихідне положення – стопа знаходиться під прямим кутом; мал. VII.B.2-9):
1) тильне згинання 20–30°
2) підошвове згинання 40–50°
3) зовнішня ротація (супінація) 30°
4) внутрішня ротація (пронація) 20°.
Суглоби стопи – об'єм рухів оцінюється при спостереженні підйому на пальці, стоячи на п’ятках, згинання, розгинання, відведення і приведення пальців. Детальне визначення обєму рухів пальців ніг не використовується в клінічній практиці.