Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)

англ. erythrocyte sedimentation rate (ESR)

ШОЕ – це визначення швидкості осідання червоних клітин крові (еритроцитів) в плазмі крові за одиницю часу (зазвичай визначається через 1 год, рідше через 2 год). ШОЕ залежить від концентрації фібриногену, α2-макроглобуліну, імуноглобулінів, а також числа та будови еритроцитів.

Матеріал

кров

Методи визначення

ШОЕ визначається методом Вестергрена. Венозна кров забирається із додаванням натрію цитрату та переноситься у спеціально відкалібровану пробірку, яка потім встановлюється вертикально. Далі, через годину проводиться вимірювання відстані між верхнім краєм плазми та верхньою частиною еритроцитарної маси в міліметрах, яка є значенням ШОЕ вираженим в мм/год. Також існують модифікації цього методу, що дозволяють здійснювати оцінку протягом коротшого періоду часу. Через нестабільність еритроцитів та тенденцію до їх деформації і агрегації, після здійснення забору кров потрібно одразу віддати на дослідження.

Референтні значення (показники норми)

Референтний інтервал

жінки – 3–15 мм/год (>65 років до 20 мм/год)

чоловіки – 1–10 мм/год (>65 років до 20 мм/год)

Клінічна цінність

Причини підвищення значень

1) зниження кількості еритроцитів

2) підвищення концентрації деяких білків плазми крові (м. ін. фібриноген, гаптоглобін, церулоплазмін, а також α2- і γ-глобуліни), які з'єднуючись із клітинною мембраною еритроцитів спричиняють утворення еритроцитарних агрегатів, що осідають швидше ніж окремі еритроцити

3) вагітність – ШОЕ зростає починаючи з 10 тиж. вагітності та повертається до нормальних значень через ≈6 тиж. після пологів

При ревматичних хворобах пришвидшення ШОЕ може бути наслідком:

1) анемії хронічних захворювань

2) підвищення концентрації гострофазових білків плазми

3) гіпергаммаглобулінемії.

Пришвидшення ШОЕ завжди є патологічним станом та вимагає проведення ретельної діагностики, однак нормальний результат не виключає наявності захворювання. Підвищення ШОЕ може утримуватись навіть після нормалізації концентрації більшості гострофазових білків, через залишкову підвищену концентрацію фібриногену (білок із довгим періодом напіврозпаду).

Захворювання, що найчастіше супроводжуються змінами ШОЕ – табл. VII.C.1-1.