Маркери остеогенезу

Маркери остеогенезу можуть бути непрямими або прямими продуктами остеобластів. До маркерів остеогенезу належать:

1) лужна фосфатаза (ЛФ [ALP]) та кісткова фракція лужної фосфатази (BALP)

2) остеокальцин (OC) – вітамін K залежний білок, характеризується високою спорідненістю до гідроксиапатитів, які в основному синтезуються остеобластами та одонтоцитами

3) пропептиди проколагену І типу – N-кінцевий і C-кінцевий пропептид проколагену I типу (PINP і PICP) вивільняються з проколагену під час синтезу колагену.

Матеріал

ALP/BALP – сироватка (BALP)

OC, PINP, PICP – сироватка або плазма ЕДТА (EDTA)

Забір крові потрібно проводити натще, в ранкові години. Протягом 48 год перед забором матеріалу пацієнт повинен уникати фізичного навантаження. З огляду на нестабільність OC in vitro визначення слід проводити негайно після забору сироватки/плазми або заморозити та зберігати матеріал при температурі -80°C.

Методи визначення

ALP – спектрофотометричні методи

BALP, остеокальцин, пропептид проколагену I типу – імунохімічні методи

Референтні значення (показники норми)

Референтні інтервали

1. ALP <270 МО/л.

2. BALP <150 МО/л.

3. Остеокальцин – межі референтних значень залежать від методу визначення та встановлюються кожною лабораторією окремо.

4. PINP 20– 90 нг/л.

5. PICP 30–200 нг/л.

Клінічна цінність

Підвищена концентрація маркерів остеогенезу в сироватці свідчить про посилення кісткового обміну та підвищену активність остеобластів, напр. при хворобі Педжета, гіпертиреозі, первинному або вторинному гіперпаратиреозі. Підвищення активності ALP також може супроводжувати захворювання печінки та жовчних шляхів, хронічну хворобу нирок, лімфоми та інші злоякісні новоутвори, застійну серцеву недостатність і інфекції.