Ревматоїдний фактор

англ. rheumatoid factor (RF)

Ревматоїдний фактор (РФ) є аутоантитілом проти Fc фрагменту (CH2 і CH3 домену) імуноглобулінів класу G. Найчастіше (85%) визначається РФ класу IgM, однак також може визначатись у вигляді аутоантитіл класу IgG, IgA або IgE.

Матеріал

плазма, синовіальна рідина інші системні рідини

Методи визначення

Рутинно проводиться визначення РФ класу IgM одним із приведених нижче методів:

1) реакція латекс аглютинації – аглютинація латексних частинок покритих людським IgG за участю РФ

2) імунохімічні методи (імунонефелометрія, ELISA та ін.).

Визначення РФ класу IgA, IgG і IgE не проводиться імунохімічними методами.

Референтні значення (показники норми)

1. РФ класу IgM (залежать від методу визначення):

1) реакція латекс аглютинації – значення <1:40

2) імунонефелометрія – <40 ОД/мл

3) інші імунологічні методи – показники зазначені виробником.

2. РФ класу IgA, IgG і IgE, що визначаються імунохімічними методами – значення наведені виробником.

Клінічна цінність

Причини підвищення значень

Підвищення значення РФ класу IgM є одним із класифікаційних критеріїв ревматоїдного артриту (РА) – визначається в 60–80% хворих із РА, однак:

1) через низьку специфічність визначення підвищення РФ в плазмі є недостатнім для встановлення діагнозу РА

2) РФ в низькій концентрації (<1:80 в реакції латекс аглютинації) визначається в 1–2% здорових осіб, також ця частота зростає із віком,  тому в осіб віком >70 р. РФ визначається в 10–25% випадків

3) підвищення концентрації РФ також може спостерігатись при інших ніж РА хворобах, м. ін. до них належать:

а) інші системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак – в 15–35% хворих, системна склеродермія – 20–30%, змішане захворювання сполучної тканини – 50–60%, синдром Шегрена – ≈60%, поліміозит та дерматоміозит – 5–10%, кріоглобулінемія – 40–100%)

б) хронічні гепатити

в) хронічні захворювання легень

г) пухлини (зокрема лейкемії та рак товстої кишки)

ґ) інфекції (напр. туберкульоз, сифіліс, проказа, малярія, вірусні гепатити, мононуклеоз, підгострий бактеріальний ендокардит та ін.).

У пацієнтів із РА наявність РФ підвищує ймовірність виникнення важкої ерозивної форми захворювання, а високий титр РФ може бути фактором ризику виникнення позасуглобових змін. В ≈30% хворих РА (на ранній фазі навіть в 50%) РФ не визначається, саме тому відсутність РФ не може вважатись основою для виключення діагнозу РА як причини артриту. Титр РФ не слід застосовувати для моніторингу перебігу РА.

Чутливість РФ для встановлення діагнозу РА становить 60–70%, а специфічність – 50–90%.

У пацієнтів із серонегативними спондилоартропатіями РФ красу IgM відсутній.