Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду

англ. anti-citrullinated peptide antibodies (ACPA)

Цитруліновані пептиди утворюються внаслідок посттрансляційної модифікації пептидів, що містять аргінін за участі пептидиларгініндезамінази. Цитрулінізація позаклітинних (напр. фібрину) та внутрішньоклітинних (напр. віментину) білків відбувається при запальних реакціях (гострій та хронічній), апоптозі і кератинізації. Модифіковані білки, що знаходяться в позаклітинному просторі або у вільному стані – мають антигенні властивості та активують утворення аутоантитіл до цих білків. Антицитрулінові антитіла (ACPA) являють собою специфічні аутоантитіла скеровані проти специфічних антигенів із епітопами (детермінантами), що містять цитрулін.

Окрім запального процесу асоційованого із артритом цитрулінізацію білків також може активовувати тютюнопаління. Таку здатність також мають бактерії Porphyromonas gingivalis, що відповідають за розвиток пародонтиту.

Матеріал

Сироватка або плазма

Методи визначення

Визначення ACPA в плазмі крові проводиться імунохімічними методами. При цих методах для визначення ACPA застосовуються синтетичні циклічні цитруліновані пептиди (cyclic citrulinated peptides – CCP). На даний час існують 3 покоління тест систем для визначення антитіл CCP (CCP1, CCP2 i CCP3), вони відрізняються за структурою антигенів, що застосовуються. Також розроблено сучасні тести для визначення антитіл проти нециклічних цитрулінованих пептидів (напр. проти цитрулінованого віментину).

Референтні значення (показники норми)

Залежно від методу дослідження, зазвичай <5 RU/мл (RU [relative unit] – відносні одиниці)

Клінічна цінність

 ACPA зустрічаються в 60–70% хворих із РА, рідко у пацієнтів з іншими захворюваннями та в здорових людей. Є одним із класифікаційних критеріїв РА, їх чутливість становить 50–80%, а специфічність 90–98% (та є найвищою серед відомих маркерів РА).

В клінічній практиці для визначення антитіл до ACPA найчастіше застосовуються тест системи другого покоління (CCP2), що характеризуються найвищою чутливістю. ACPA вважається серологічним маркером ранньої форми  РА; та можуть з’являтись за багато років до розвитку артриту. Окрім того у пацієнтів із РА можуть бути незалежним негативним прогностичним фактором формування ерозій (ерозивної форми РА), а у пацієнтів із недиференційованим артритом підвищують ризик розвитку ерозивної форми запального процесу.

ACPA також є незалежним фактором ризику виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих РА.

ACPA не слід застосовувати для моніторингу активності РА.