Антитіла до фосфоліпідів (антифосфоліпідні антитіла)

англ. antiphospholipid antibodies (APLA)

APLA є гетерогенною групою антитіл класу IgG, IgM і IgA спрямованих проти білків плазми – β2-глікопротеїну I (β2GPI), протромбіну, анексину V, C протеїну, S протеїну, фактору XII, тромбіну, кініногенів та ін. – які демонструють спорідненість до негативно заряджених фосфоліпідів клітинних мембран (кардіоліпіну, фосфатидилсерину, фосфатидилінозитолу, фосфатидилової кислоти, фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну) або проти фосфоліпідів. До APLA антитіл м. ін. відносяться:

1) антитіла до кардіоліпіну

2) антитіла до β2GPI

3) вовчаковий антикоагулянт (lupus anticoagulant – LA)

4) антитіла до тромбіну

5) антитіла до фосфатидилетаноламіну (кефаліну)

6) антитіла до фосфатидилсерину.

Матеріал

сироватка

Методи визначення

Імуноферментний аналіз (ELISA) застосовується для визначення антикардіоліпінових антитіл, антитіл до β2GPI, а також антитіл до інших білково-фосфоліпідних комплексів.

Коагулометричні методи (3-етапні) використовуються для визначення LA.

Референтні значення (показники норми)

Для визначення за методом ELISA встановлюються лабораторією.

Позитивним результатом (клінічно значимим) зазвичай вважається високий або помірний титр APLA.

Результати LA визначаються кількісно, а отриманим значенням відводяться окремі категорії: від’ємний (нормальний), слабо, сильно або дуже сильно позитивний.

Клінічна цінність

1. Наявність APLA (антитіла до кардіоліпіну [IgG, IgM], антитіл до β2GPI [IgG, IgM] i LA) асоційоване із підвищеним ризиком тромботичних (венозних та артеріальних) та акушерських ускладнень; являються одним із критеріїв APS (АФС) – табл. VII.D.5-1. Високі титри APLA класу IgG частіше асоційовані із органними ускладненнями ніж APLA з низьким титром і/або класу IgM. Серологічними факторами високого ризику тромбозу вважаються LA, а також одночасна присутність усіх 3 категорій APLA. Деякі із інших APLA також пов'язані із тромботичними і/або акушерськими ускладненнями, однак на даний час не мають практичної ролі в щоденній клінічній практиці.

2. Антитіла до β2GPI чи до кардіоліпіну та vice versa визначають не в усіх хворих, в яких виявлено LA.

3. Наявність APLA зустрічається:

1) в ≈8% здорових осіб

2) в деяких випадках імунної тромбоцитопенії

3) досить часто при СЧВ (являється одним із класифікаційних критеріїв)

4) в ≈25% хворих із венозною тромбоемболією невідомої етіології, в ≈20% молодих осіб із інсультом, в ≈18% із раннім атеросклерозом коронарних артерій та в ≈30% жінок із повторними викиднями в анамнезі

5) при інфекціях, новоутворах та інших клінічних станах не пов’язаних із APS (АФС) (як правило з'являються тимчасово).