Сцинтиграфія

Для проведення сцинтиграфії кісткової системи найчастіше застосовується метилендифосфонат мічений технецієм (99mTc-MDP); при захопленні остеобластами візуалізує місця із підвищеною метаболічною активністю кісток. Для оцінки активності запального процесу використовуються антитіла мічені радіоізотопом (мал. VII.C.2-24).

Показання:

1) оцінка ступеня та прогресування ракових захворювань (наявність пухлинних метастазів, об'єм первинних злоякісних пухлин кісток)

2) діагностика стресових переломів

3) діагностика болю суглобів (виключення артриту)

4) діагностика деяких доброякісних первинних пухлин кісток (остеоїд-остеома).

Сцинтиграфія володіє високою чутливістю при виявленні змін в кістковій системі - запальних, пухлинних або посттравматичних; від'ємний результат дозволяє їх виключити. При артритах сцинтиграфія є більш чутливим методом візуалізації ніж РГ, демонструючи підвищене нагромадження маркера в ділянці ураженого запальним процесом суглобу (мал. VII.C.2-25).

Через низьку специфічність сцинтиграфію не слід застосовувати в ролі дослідження першого вибору, а результат потрібно інтерпретувати в контексті клінічних даних та результатів інших візуалізаційних досліджень.

Однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (SPECT) дозволяє отримати картину нагромадження в просторі і таким чином візуалізувати складні або дрібні анатомічні структури, а також знизити число фальшиво-позитивних результатів. Комп'ютерні програми дозволяють поєднувати та накладати томографічні картини отримані різними методами, напр. КТ (структура органів) і SPECT (функція органів) – мал. VII.C.2-26.

Позитронно-емісійна томографія (PET) найчастіше застосовується для діагностики запальних процесів великих судин та лихоманки невідомої етіології.