Вузлова еритема

лат., англ. erythema nodosum

визначеннявгору

Вузловою еритемою називають запальні вузлуваті зміни підшкірної клітковини, що найчастіше з'являються на передній поверхні гомілок.

епідеміологіявгору

Захворюваність  складає 1–5/100 000/рік. Вузлова еритема частіше зустрічається в жінок (≈90%) ніж у чоловіків, переважно у віці поміж 30 та 40 років. Вузлова еритема може бути симптомом багатьох захворювань, що ускладнює оцінку частоти її виникнення.

етіологія та патогенезвгору

Причини виникнення вузлової еритеми не відомі. Вважається, що в її патогенезі беруть участь імунні комплекси, відповідальні за запальну реакцію.

Етіологічні фактори, що приймають участь в формуванні вузлової еритеми:

1) інфекції

а) бактеріальні – стрептококи, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae, Yersinia, Salmonella, Chlamydophila pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae

б) вірусні – CMV, HBV, HCV, EBV (ВЕБ), HIV (ВІЛ)

в) грибкові

2) лікарські засоби

а) антибіотики – особливо пеніцилін

б) сульфаніламіди

в) похідні піразолу

3) захворювання

а) саркоїдоз (одна із найчастіших причин)

б) хронічний ентерит

в) системні захворювання сполучної тканини – системний червоний вовчак, поліміозит і дерматоміозит, системна склеродермія, системні васкуліти

г) злоякісні пухлини

ґ) синдром Світа (дерматит із нейтрофілією)

4) вагітність

5) пероральні контрацептиви.

клінічна картинавгору

Поява вузлів часто супроводжується поганим самопочуттям, субфебрилітетом або лихоманкою, артралгією або артритом, симптоми запалення верхніх дихальних шляхів, симптоми з боку ШКТ (біль у животі, діарея).

Вузлики (мал. VII.N.6-1) найчастіше розташовані на передній поверхні, та рідше, на задній поверхні гомілки, ще рідше на стегнах, сідницях, плечах, голові та тулубі. Зазвичай мають діаметр 1–1,5 см, можуть зливатись між собою. Шкіра над зміненими ділянками з гіперемією, гіпертермією, некротизація ніколи не спостерігається. Вузли є болючими, зберігаються до 3–9 тиж., загоювання відбувається без формування рубців. Переважно протягом декількох тижнів у місцях розташування вузлів зберігаються коричневі плями.

Симптомокомплекс, при якому вузлова еритема супроводжується артритом (найчастіше гомілково-ступневих або колінних суглобів) та двобічною лімфаденопатією коренів легень, називається синдромом Лефгрена – та є формою саркоїдозу (розд. II.E.2).

типовий перебігвгору

Найчастіше вузлова еритема зникає через 2–9 тиж. Приблизно в половини хворих розвиваються рецидиви, найчастіше взимку та весною.

діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Лабораторні дослідження

Появу вузликів супроводжують:

1) зростання ШОЕ (в 60–85% хворих)

2) лейкоцитоз з переважанням нейтрофілів

3) підвищена концентрація імуноглобулінів в сироватці (часто)

4) підвищена активність амінотрансфераз в сироватці.

2. Гістологічне дослідження

На початку при біопсії вузликів визначається присутність лімфоцитарних, а пізніше гранулоцитарних інфільтратів та тромботичні зміни в судинах. Ніколи не відбувається некротизації. Це дослідження як правило не потрібне для встановлення діагнозу. Біопсія проводиться як виняток, напр. коли потрібно провести диференційний діагноз із хворобою Вебера-Крісчена.

3. Інші дослідження

Залежно від ймовірної причини. Напр. РГ грудної клітки може візуалізувати типові для саркоїдозу чи туберкульозу зміни.

Критерії діагностики

Діагноз встановлюється на основі клінічної картини.

Диференційна діагностика

1) панікуліт

2) зміни у підшкірній жировій клітковині, безпосередньо спричинені інфекцією (переважно стафілококовою)

3) тромбофлебіт поверхневих вен

4) васкуліт судин шкіри, напр., уртикарний васкуліт

Диференційна діагностика повинна включати хвороби, які найчастіше супроводжуються вузлуватою еритемою (див. вище).

лікуваннявгору

Лікування в основному спрямоване на основну хворобу. Симптоматично призначаються НПЗП, а при відсутності покращення – ГК, однак слід пам’ятати, що їх призначення може загострювати перебіг таких захворювань як туберкульоз та лімфоми.

прогнозвгору

Прогноз залежить від основної хвороби