Еозинофілія в периферичній крові та секретах

Методи визначення

Кількість еозинофілів в периферичній крові — розд. VI.C.1.2.

Кількість еозинофілів в харкотинні, назальному секреті та інших матеріалах оцінюється за допомогою мікроскопічного дослідження мазка, зафарбованого методом Майя, Грюнвальда і Гімзи.

Для оцінки кількості еозинофілів в назальному секреті матеріал забирається спеціальною щіточкою, ватним тампоном або інокуляційною петлею з нижньої носової раковини, з ділянки, віддаленої ≈1 см від її переднього краю (ексфоліативна цитологія, цитологічне дослідження мазка з носа). Результат виражається у відсотковому співвідношенні кількості еозинофілів до загального числа клітин, наявних в досліджуваному матеріалі.

Референтні значення

Нормальна абсолютна кількість еозинофілів у периферичній крові становить <400/мкл (у дітей <700/мкл). Еозинофілія >1500/мкл називається гіпереозинофілією.

Клінічна корисність

В алергології визначення кількості еозинофілів має схоже значення до визначення рівня загального IgE. Абсолютна кількість еозинофілів у периферичній крові, зазвичай, підвищена при алергічних захворюваннях, додатково зростає в період їх загострення і є вища у пацієнтів, у яких алергія має поліорганний характер, напр., синдромі астма-пруриго.

Причини підвищення абсолютної кількості еозинофілів в периферичній крові — табл. VI.F.6-1.

Еозинофіли, як правило, відсутні в назальному секреті у здорових осіб, але виявляються при нелікованих алергічних і неалергічних еозинофільних ринітах та еозинофільних поліпах.

Еозинофілія в індукованому харкотинні може бути корисною для моніторингу перебігу алергічної астми — розд. II.B.11.